Рівень фізичної підготовки школярів падає щороку. Після смертей на уроках фізкультури у 2008-му вчителі просто бояться навантажувати дітей. А міністр Табачник ще й заявив, що оцінки з фізкультури будуть скасовані. Що це – полегшення шкільної програми чи вирок?
 |
Не в силі витерти дошку
Зазвичай урок фізкультури починається з шикування, розминки, а далі – здача нормативів: біг, стрибки в довжину, віджимання, підтягування тощо. Бігати на великі дистанції вчителі вже не дозволяють, лише на 30-100 метрів. Нормативи суттєво не змінилися. Наприклад, якщо колись дівчата у 7 класі мали пробігти 30 метрів за 5,6 сек., то тепер – за 5,8. Школярі стали не тільки млявими, вони просто ліниві. «Деякі учні відмовляються намочити мочалку, аби витерти дошку, а щоб підмести – і мови немає, – каже класний керівник Світлана Шашина. – Якщо раніше учні самі прибирали після уроків, то тепер здають гроші, а прибирає технічний працівник».
Але проблема може бути не так у хворобливості чи ліні, як у тому, що діти все менше часу займаються спортом поза школою. «Діти не є слабкі, як про це говорять, – стверджує вчитель фізкультури івано-франківської школи №16 Галина Андрейчук. – Справа в тому, що поза школою вони витрачають забагато часу на комп’ютери та телевізор. Колись кожна друга дитина, крім школи, відвідувала ще спортивні секції. На жаль, зараз цього немає».
Ставлення самих школярів до фізкультури неоднозначне. Якщо для молодших класів – це дуже цікавий урок, старшокласники вважають його зайвим.
«Приходимо на урок, здаємо нормативи, потім нам дають м’яч, хлопці грають у футбол, а дівчата просто спостерігають, – говорить десятикласник Віталій. – Навіщо мені така фізкультура? Краще витрачати час на відпочинок чи інші уроки».
Вчителі бояться…
Більшість батьків – за фізкультуру, за нормативи та оцінювання – бодай для стимулу. «Через оцінки дитина прагнутиме кращих результатів, – говорить мама четвертокласниці Світлана Сергеєва. – Але нормативи мають бути розраховані на учнів, а не на спортсменів».
«Я вважаю, що добре було б розділити школярів на різні секції, щоб кожна дитина виконувала ті вправи, які їй подобаються, – підтримує ще одна мама Марта Шкандрій. – Так вони отримували би значно більше задоволення».
Батьки хочуть, діти (принаймні малі) прагнуть, але… Шкільні спортзали – окрема тема. Старі приміщення, ще радянське оснащення, деякі школи не мають стадіонів. Вчителі фізкультури кажуть, що коли відмінять оцінки, то діти просто не ходитимуть на їхні уроки.
«У школярів лише 2-3 уроки фізкультури на тиждень, і це мало, – каже вчитель фізкультури школи №12 Василь Саміло. – Якщо зараз відмінити оцінювання, ставлення до уроку буде ніяким».
Рух – найкращі ліки
За словами директора Коледжу фізвиховання Любомира Пасічняка, для нормального розвитку дитини потрібно щонайменше 3-4 уроки фізкультури на тиждень. Також важливо проводити у школах ранкові гімнастики та фізкультхвилинки на перервах.
«Діти цілими днями сидять за партою, а на останніх уроках – на фізкультуру, – пояснює Пасічняк. – Через це і смерті. Діти ведуть сидячий спосіб життя і не витримують навантажень. Кількість уроків фізкультури потрібно не зменшувати, а збільшувати, розігрівати учнів, а вже потім – тренувати. Батькам також необхідно привчати дітей до фізичних навантажень. Недарма здавна казали, що найкращими ліками є рух».
Такої ж думки і педіатри. «Задавлять» фізкультуру – проблем зі здоров’ям не уникнути. «Щороку число хворих дітей на сколіоз і плоскостопію збільшується на 1%, – каже лікар Олена Осовська. – В першу чергу через недостатні фізичні навантаження. Також маємо більше проблем із зором – через комп’ютери та телевізори». Лікар радить батькам приділяти якомога більше уваги дітям, записувати їх на спортивні секції, активно відпочивати разом.
В освітян ще немає офіційних наказів щодо уроків фізкультури. Проте до відміни оцінок з цього предмету вони ставляться критично. І підтримують думку лікарів.
«Цьогоріч в місті проводилися спартакіади, спортивні фестивалі, кроси, змагання з плавання, мініфутболу і таке інше, – каже спеціаліст управління освіти і науки міськвиконкому Тетяна Жилюк. – Але дуже важливо, щоб батьки також підштовхували дітей до спортивного життя. Не можна все скидати на школу й державу, потрібно, щоб і в сім’ї дітей привчали до спорту».
Отже, як не крути, а доведеться рятуватись самим.
