У ніч проти неділі, 30 березня, Україна знову переходить на так званий літній час – стрілки годинників треба перевести на годину вперед. Цікаво, що цього переходу не мало бути. Адже у липні минулого року Верховна Рада підтримала проєкт, який скасовує подальші переведення стрілок годинників. Однак Володимир Зеленський його досі не підписав – і не ветував, хоч українське законодавство подібного ігнорування навіть не передбачає.
Отже, цієї ночі спатимемо, напевно, менше. Пристрої, що синхронізовані з інтернетом, змінять собі час автоматично. Решту годинників треба буде перевести вручну.
Вперше ідею переводити годинникові стрілки озвучив знаменитий американець Бенджамін Франклін. У квітні 1784 року вийшло його есе під назвою «Економічний проєкт». Там Франклін зауважив, що 100 тисяч сімей спалюють приблизно пів фунта свічок на годину, що коштувало 96 млн ліврів. Він пропонував запровадити обмеження, щоб змусити людей раніше лягати й раніше прокидатися в теплу пору року, коли сонце вже високо.
На початку ХХ століття така ж ідея з’явилася в англійців. Але поштовхом до регулярного переходу на літній час стала Перша світова війна.
У 1916 році німецький кайзер Вільгельм ІІ видав такий указ з метою економії, до якого, згодом, приєдналися всі європейські країни, які воювали. Тоді ж стрілки вперше перевели і в США, але офіційно узаконили час, коли будуть переводити годинники, лише у 1966 році. Але переведення стрілок в Америці то скасовували, то запроваджували. У деяких країнах Азії в середині минулого століття теж – на кілька років впроваджували, а потім скасовували. У більшості африканських країн такої практики ніколи не було та й ближче до екватора це не має сенсу.
З 1930-го зміщений на годину від поясного час – так званий «декретний» – почали використовувати на всій території СРСР протягом цілого року. До 1980-х більшість республік уже повернулися до поясного, «зимового», часу. А у 1981 році запровадили перехід на «літній» час.
Зараз з колишніх радянських республік час переводять лише Україна, Латвія, Литва, Естонія і Молдова. Загалом по світу, годинники переводять у всій Європі (крім Ісландії, росії та білорусі), США, майже у всій Канаді, Мексиці, Марокко, Сирії, Лівані, Йорданії, Ізраїлі, Палестині, Ірані, Чилі, Парагваї, частині Бразилії та частині Австралії, а також у Новій Зеландії.
Природним вважається так званий «зимовий» час.
Основна мета переведення годинників завжди була суто економічною. Влітку сонце встає раніше, тому люди економлять електрику зранку. Взимку сенсу вставати швидше немає: електроенергія, зекономлена ввечері, все одно витратиться зранку. Тому є два варіанти економії: жити весь рік по літньому – декретному – часі, як робили деякі держави, або переводити годинники восени й навесні. У першому варіанті від зміни розпорядку дня немає шкоди для організму, але доводиться рано вставати взимку, коли ночі й так довгі. Другий – ніби оптимальний, але лікарі регулярно б’ють на сполох через зміну біоритмів.
Останнім часом економісти стверджують, що вигода від переведення годинників сумнівна. Завдяки енергоощадним лампам витрати на електроенергію уже не є такими суттєвими, як колись. Тому можливість залишитися на комфортному «зимовому» часі не була б ударом по економіці.
Лікарі кажуть, вплив від переведення стрілок людина може навіть не відчувати, але це позначається на здоров’ї. Особливо страждають люди з хронічними хворобами, а також діти. За неофіційною статистикою, під час переведення годинників кількість викликів до хворих збільшується приблизно на 5 %.
Лікарі рекомендують готуватися – їсти здорову їжу, уникати стресів, хворим – регулярно приймати ліки, щоб зміна біоритмів пройшла якомога непомітніше для організму.
