Березень асоціюється з поверненням лелек. Але на батьківщині їх часто застає негода. Майже щороку ранньою весною з’являються заклики допомогти перелітним птахам.
Ця весна поки була холодною, але, виглядає, що найважчі дні позаду, пише Репортер.
Живуть біля річок
Краєзнавець Ігор Нагірний одним із перших цього року поділився фотографією лелеки на Прикарпатті. Це було 13 березня у селі Хмелева на Городенківщині.
«З того часу бачу їх щодня на Дністрі, вони харчуються рибою, жабами. У селі є три гнізда на високих деревах, щороку лелеки висиджують тут своє потомство. Тож до кінця літа їх тут літає вже більше десяти, – розповідає Ігор Нагірний. – Я вважаю, що це завдяки близькості Дністра, бо є кормова база. Одного разу бачив, як вони збирались на полі відлітати на південь – тоді їх було кілька сотень».
Як розповідає Нагірний, місцеві мешканці про лелек дбають. Кілька років тому молодий птах випав з гнізда і зламав крило. То його виходили люди, які жили в цій хаті.
«Лелека не міг літати, то 13-річна дівчинка Марійка Кловата, яка там живе, прив’язала до крила дощечку, годувала його, і так виходила. Він їй довіряв, навіть заходив разом до хати. Потім полетів», – каже краєзнавець.
За словами франківського орнітолога Ярослава Штиркала, найчастіше лелеки на Прикарпатті гніздяться у придністровських районах. Вони люблять території поблизу річок.
«У Карпати лелеки високо не піднімаються, десь до тисячі метрів, – говорить Штиркало. – У нас найбільша річка Дністер, тож їх багато у всіх прилеглих до неї районах. Також на Снятинщині, де тече Прут. А найбільше їх протягом десятиліть і до останнього часу було в Галицькому районі».
Зараз їжа є
Цього року лелеки прилетіли не надто швидко, бо було холодно. Ці птахи завжди прилітають хвилями, розповідає Ярослав Штиркало. Спочатку – розвідники, ще коли холодно. Потім, коли стає набагато тепліше, прилітає друга хвиля, найбільша. Це якраз і відбувається зараз. А потім – ті, хто збився під час перельоту, затримався у дорозі.
«Спочатку прилітають самці, самки – пізніше, – розказує орнітолог. – Самці починають ремонтувати гнізда. Якщо самка, яка була ґаздинею цього гнізда, десь затрималася, то до її самця може прилетіти інша. Але коли повертається попередня, то намагається вигнати нову і зайняти своє місце в гнізді».
Зараз уже потепліло, тому птахи зможуть спокійно зайнятися своїми справами. А от тиждень-два тому їм було складніше.
«Минулий тиждень був небезпечний, морози, сніги, – каже Штиркало. – Найгірше, коли падає мокрий сніг і вдаряє мороз. Так може відбуватися обледеніння пір’я. Тоді птахам набагато складніше виживати. Ця весна хоч і холодна, але такого ми не спостерігали. Тож у них більше шансів вижити, ніж в ті весни з великими снігопадами».
Зараз лелеки допомоги практично не потребують. Якщо ж є поодинокі птахи, які дуже виснажилися під час перельоту, бо набрали мало підшкірного сала, то вони підходять ближче до людей. Тоді їх можна підгодовувати, розповідає орнітолог.
«Але треба пам’ятати, що лелеки не будуть їсти пшеницю чи картоплю, – говорить Ярослав Штиркало. – Трохи з’їсти можуть, але це не є їхній основний харч, за допомогою якого вони можуть виживати. Лелеки – всеїдні, та переважно вони поїдають дрібних гризунів, плазунів, земноводних».
За словами заступника директора з наукової роботи Галицького національного природного парку Володимира Бучка, зараз лелеки не потребують допомоги людей. Погодні умови сприятливі, корму достатньо. А якщо хтось побачить нездорову птаху – треба везти до нацпарку.
«Люди нам телефонують, привозять, і ми їх лікуємо, – каже Володимир Бучко. – Потім тих птахів, що одужали, випускаємо в дику природу. Цю зиму в нас пережили близько 40 лелек. Це все – каліки, вони вже не здатні жити в дикій природі. А частіше люди привозитимуть лелек, коли пташенята почнуть вчитися літати. Тоді вони найбільше травмуються».
Подалі від струму
Лелеки, на відміну від журавлів, люблять гніздитися близько до людей. Також вони часто обирають місцем для «квартири» стовпи ліній електропередач. Це небезпечно і для самої птахи, і ускладнює роботу енергетикам.
Тому вже майже 10 років у «Прикарпаттяобленерго» є програма «Лелека». За час її існування енергетики встановили понад 600 лелечих гнізд. Цьогоріч планують облаштувати ще приблизно 80.
«Ми це плануємо в міру надходження заявок від людей. Але щороку встановлюємо приблизно однакову кількість, бо це затратно і наш будівельний цех фізично не встигає робити більше, – каже речниця компанії Юліана Гойло. – Лелече гніздо саме по собі досить важке, з глини й гілля. Коли дує вітер, або щось ламається, частина гнізда падає на лінію, стається коротке замикання. Якщо ж падає ціле гніздо, то лінія може взагалі обірватися. Крім того, коли лелеки злітають, вони можуть торкнутися проводів».
Особливо небезпечними лінії є для малих лелек, які вчаться літати і можуть впасти на проводи. Тоді їх може вбити струмом. Тож фахівці компанії роблять під гніздом опору, яка піднімає гніздо над рівнем електропередач на метр або пів.
Оля з країни квітів. Квіткарка з Франківська – про мрію, людей і 8 березня (ФОТО)
«Таким чином розмах крил не досягає до самої опори, – говорить Юліана Гойло. – Сама конструкція конусоподібна, гніздо просідає всередину, має там опору. Тож, навіть якщо воно падає, то не критично на дроти. Тоді вже його ні вітром не здує, ні сама пташка його не переверне». А частина як падає, вона не завдає шкоди проводам».
За її словами, птахи нормально сприймають те, що їхнє гніздо перенесли на іншу опору. Вони бачать свою конструкцію і летять додому.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.