Рівно два роки тому франківчанка Ольга Мончук започаткувала блог «Кулінарні варіації вар’ятки». Там вона надихає та вчить і початківців, і господинь з досвідом тому, як приготувати щось смачненьке без зайвих зусиль – легко й зі смаком. «Репортер» побував у «лабораторії», як називає блогерка свою кухню, готував з нею горіхове печиво, а за приготуванням розпитував про кулінарне вар’ятство.
Її кухня, то якийсь окремий світ, музей з різним кухонним начинням, спеціями, оліями. Навіть здається, що прийшов до якоїсь знахарки, бо десь висять засушені трави, квіти, різноманітне насіння в банках, сухі овочі, фрукти. Кожна банка підписана, що там, а десь вказаний і виробник, аби знала, що воно добре і треба наступного разу купити таке саме. Словом, стільки тут усього, що очі розбігаються.
Окремий куток присвячений майбутнім солодощам. На коричневій шафі поскладані різні кольорові скарбонки, а в них усе для десертів: желатин, порошок для печива, різні прибамбаси для декорування, кольорові посипки, ароматизатори, інше. А ще на кухні чи не в кожному куті – гарбузи. Які лише не хочеш.
«На перший погляд, може здатися, що в мене на кухні хаос, – сміється Оля Мончук. – Але він такий – творчий і в ньому я добре орієнтуюся, знаю, що де стоїть. На кухні я надихаюся, відпочиваю. Мені просто подобається бути кулінарним блогером, господинею, кухаркою».
Любов’ю до куховарства Оля завдячує мамі та бабусі. Каже, вони її справжні кулінарні кумири.
«Я завжди на кухні мамі допомагала. Пам’ятаю свої перші тістечка, які зробила від початку й до кінця, тобто сама замісила, увімкнула духовку і спекла, – розповідає Оля. – То було 14 лютого, а я тоді була у четвертому класі».
До речі, сьогодні також будемо готувати тістечка – горіхові. На столі вже розкладено заготовки: 100 г грецьких горіхів, 60 г масла, півтори склянки муки, півсклянки цукру, одне яйце.
Ґаздиня обсмажує горіхи на розігрітій сковорідці, десь 2-3 хвилини. Все записує, фотографує кожен рух, бо потім усі ті записи та покрокові фото викладає в інтернеті, у своєму блозі. До речі, 30 листопада тому віртуальному довіднику-щоденнику виповниться два роки. Нині там майже 200 рецептів. Їх вона шукає в різних журналах, кулінарних книгах, на інших блогах. Потім інтерпретує, переробляє, спрощує, готує по-своєму. Ось такі варіації.
Зараз Оля дрібно перемелює горіхи на блендері, а потім змішує всі інгредієнти та розтачує тісто, розповідає, як виникла ідея завести блог.
«Запланувала готувати торт Захер, перечитала дуже багато різних рецептів, відгуків, порад, – пригадує ґаздиня. – Вдався він за першим разом. Пройшов час, захотіла знову приготувати, але забула, з якого саме рецепту робила, які доповнення допустила, бо кожен рецепт все одно індивідуальний в якихось складниках, чи в способі приготування. Таких рецептів було дуже багато. Зараз уже не зможу повторити, бо не пам’ятаю, де брала, як готувала. Звідти й народилася ідея завести блог. Було складно почати, а тепер складно залишити, бо є відповідальність».
Каже, зараз їй пишуть різні люди, які готують за її рецептами, надсилають фото своїх страв, питають порад. За два роки її блог, без жодної промоції, рекламування набрав достатньої популярності в мережі.
«Є рецепти з переглядом 70 разів, а деякі – в кілька тисяч, – сміється Оля. – Серед найпопулярніших, наприклад, сирник з яблуками і маком. Я його складала з чотирьох рецептів. Хотіла відтворити такий пиріг, який пам’ятаю з дитинства. Вдалося».
Родзинкою блогу Оля вважає те, що він україномовний, простий і за ним легко готувати, бо є почергові фото. Плюс гарбузовий акцент. Ду-у-уже багато страв із гарбуза: перші та другі, салати, десерти, закуски. Ще хіба цукерок не робила. Вважає гарбуз, а ще сир – універсальними продуктами, бо, мовляв, з них можна приготувати все.
«Ще одна родзинка мого блогу – він франківський», – сміється кулінарка.
Горіхове тісто ставимо у кульок і в холодильник на 30 хвилин, аби відстоялося і не було крихким.
На кухню заходить кулінарний кумир Олі – її мама, пані Надія. Жінка посміхається, мовляв, якби інтернет був у її часи, то вона б також називалася кулінарним блогером.
«Я теж усе щось придумувала, – розповідає пані Надія. – Мала багато записів, але все десь пропало. Шкода. Бабуся наша готувала, молоденькою дівчиною вчилася на кулінарних курсах ще за Польщі. І видно все те заклалося мені, а потім Олі».
Молодша кулінарка дістає бабусину книжку рецептів – Ольги Франко, видання 1929 року видання. Книжка має бабусини помітки, перекладена акуратними закладками. Оля й собі пробує адаптовувати ті рецепти на сучасний лад. Каже, готувати з тої книжки – завжди ризик, але все вдавалося. Зараз планує опублікувати ще два рецепти – запіканку з макаронами і білокачанною капустою та курячий бульйон.
«Інколи я беру прості, інколи складні страви. Інколи ті, які мають для мене якесь значення, тоді пишу особливий, особистий текст, – зізнається Оля. – З цим бульйоном мені теж хочеться зробити такий текст. Здається, що нема нічого складного в приготуванні, але тут також треба мати хист і знати деякі секрети. Наприклад, один з них. Якщо хочете, аби бульйон вийшов ще смачнішим і такий – з димком, треба розрізати цибулю на четвертинки, обсмалити їх на вогні і аж тоді додати у бульйон».
Виймаємо тісто з холодильника, додаємо ще дві столові ложки сметани, розтачуємо і вирізаємо формами. У нас виходять тістечка майже на новорічну тематику: олені, ялинки, зірочки. Печемо в добре розігрітій духовці з 6-7 хвилин.
До речі, про Новорічне меню. За словами Олі, варто зробити акцент на стравах із насіння льону, гарбуза, соняшникового чи кукурудзи. Каже, півню – володарю 2017 року – це має сподобатися.
А наші горіхові тістечка охололи. Смакота. Наступного разу спробую приготувати сама.
