На Покрову, 14 жовтня, у Коломиї відкриють унікальну виставку, яку присвятять усім захисникам України усіх часів – від Київської Русі, козацтва, УПА до нинішнього АТО.
Виставку захисників розмістять у мистецькому центрі «Світовид». І то лише на один день. Свою приватну колекцію військовий капелан Василь Довганюк покаже широкому загалу вперше. Готується, переживає, аби все пройшло добре, нічого не пропало, не пошкодилось. Адже на виставці будуть цінні артефакти – медалі УПА, зброя, марки підпільної пошти, хрестики й медальйони Київської Русі та козацтва.
Пан Василь каже, колекціонуванням захопився ще з дитинства, бо дуже любить історію.
«Усі ми були маленькі й рилися у тих бабиних чи дідових шухлядах, – розповідає Довганюк. – Знаходили щось старе й цікаве. І я так, лише почав це все складати. Згодом зрозумів, що то велика цінність. Ще тут у горах вівці пасли з хлопцями, то також завжди щось знаходили біля річок. Якісь уламки шабель, монети».
І так до сьогодні. Щось знаходить сам, щось – серед інших колекціонерів, а щось просто дарують люди, аби зберіг.
До виставки вже готові альбоми з марками, які друкувала «Підпільна Пошта України». За словами Довганюка, така діяла в Україні до 1954 року, а потім марки випускали за кордоном.
Василь Довганюк ставить на альбом з марками невеличку дерев’яну шопку. Виймає зсередини ікони та показує вишкрябану дату – 1941 рік. Каже, знайшли у криївці.
«Дуже дорога мені, – говорить колекціонер. – Намолена. Навіть там, у лісі, під час війни, повстанці не забували шанувати святе Різдво».
Але найбільш цінними у своїй колекції чоловік вважає експонати на тему Козаччини. Знову показує готові до виставки альбоми, тепер – з викопними козацькими хрестиками.
«Ось ці – найновіші, – показує два козацькі хрести, простий і різьблений. – Весною викопав на городі один хлопчина, коли картоплю садив. У селі Дебеславці, неподалік Коломиї. Зараз урожай зібрали, то можна відновити пошуки далі».
Ще Довганюк каже, що такої колекції козацьких хрестиків на Прикарпатті не має ніхто. Великі, малі, емальовані, прості залізні. Позаду кожного було вигравірувано молитву «Отче наш».
За словами колекціонера, по хрестиках було видно, якого статусу козак. Простенькі носили звичайні вояки, а емальовані – якісь непрості або ті, що особливо відзначились у бою.
«Коли в козака з-під сорочки видно було такий хрестик, він на нараді міг і слова не сказати, – розказує Довганюк, – але до нього була повага, бо мав заслужений чин. Подібних хрестів у колекції маю кілька. І дуже багато простих».
Пан Василь розповідає, що козацьких артефактів на Коломийщині чимало. Знаходив і знаходить досі ті ж хрестики, уламки шабель, пістолів.
«Наприклад, у селищі Отинія стояло військо Семена Височина – з 15 тисяч людей, – розповідає колекціонер. – З Коломиї козаки 1648 року пішли на Пнів, де стояв великий польський замок, і взяли його. Багато тут козаків пробігало. Від них і пішов наш опришківський рух».
Виймає кілька відреставрованих шабель. Каже, ручки у всіх дороблені, бо геть прогнили. Важкі. Складно уявити, як ними билися козаки.
«Ці короткі масивні шаблі – то оборонні, ближнього бою, – розказує Довганюк. – А ці – тонкі й довгі – то ними козаки на конях фехтували. Здебільшого легка зброя була. Козаки називали себе вітром. От, набіжать, пошумлять і далі. Шабля, люлька – вся зброя. До речі, є окрема експозиція люльок. Але там ще й гуцульські, і з часів Київської Русі».
Окремим відділом будуть сучасні експонати, які пан Василь сам привозить із зони АТО, бо часто туди їздить з волонтерською допомогою. Ті речі – простріляні бронежилети, каски, розірвані снаряди – часто показують в монастирях, церквах, в університетах, школах.
«Чує людина з новин, що стріляють «гради», а що це таке? – говорить Довганюк. – А коли ти показуєш, як воно виглядає, які то осколки, що несуть стільки біди, розказуєш, яка вага, довжина, як воно летить… Люди більше задумуються про те, що розслаблятися не можна. Війна насправді близько».
