Нещодавно АТ «БМ Банк» ініціював процедуру примусового стягнення заборгованості Державною виконавчою службою України з ТОВ «Керамікбудсервіс», яке до недавнього часу було одним із найбільших виробників цегли в Україні. Протягом тривалого часу «БМ Банк» йшов назустріч проханням боржника, пролонгуючи строк повернення кредиту, але «Керамікбудсервіс» так і не поновив виплати. Більше того, підприємство ініціювало процедуру банкрутства.
Напевно, на думку його власників та керівництва, це надасть можливість ухилитись від виконання своїх зобов’язань перед кредиторами. Про подробиці цієї справи ми вирішили поговорити з Ігорем Воянським, директором відділення АТ «БМ Банк» в Івано-Франківську.
— Пане Ігорю, який розмір поточної заборгованості ТОВ «Керамікбудсервис» перед АТ «БМ Банк»?
— На сьогодні заборгованість перевищує 20 млн. дол. США.
— Коли «Керамікбудсервіс» припинив платежі по кредиту? Чим, на вашу думку, це було викликано?
— З лютого 2010 року ТОВ «Керамікбудсервіс» припинив виконувати свої зобов’язання за кредитним договором. «БМ Банк» неодноразово йшов назустріч боржникові, розглядав можливі варіанти погашення кредиту. Але, як виявилося пізніше, «Керамікбудсервіс» лише затягував час і одночасно з заявами про реструктуризацію ініціював у суді порушення справи про банкрутство.
— Чи є у ТОВ «Керамікбудсервіс» зобов’язання перед іншими банками?
— Я не можу достовірно відповісти на це запитання, оскільки боржник протягом тривалого часу не надає нашому банку фінансову звітність, як того вимагають умови кредитного договору. Крім того, ще не затверджено реєстр кредиторів у справі про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс». Але, на нашу думку, такі зобов’язання існують.
— Як думаєте, «Керамікбудсервіс» у стані платити по кредиту? Чому ви вважаєте ініціацію процедури банкрутства спробою уникнути виконання своїх зобов’язань?
— Як я вже зазначив, нам достовірно невідомий фінансовий стан ТОВ «Керамікбудсервіс». Але я впевнений, що боржник міг би, хоча б частково, виконувати свої зобов’язання. Крім того, банк неодноразово пропонував боржникові врегулювати питання погашення заборгованості шляхом переговорів, запитував фінансову звітність та іншу документацію, які б дозволили провести реструктуризацію заборгованості за кредитом. На жаль, банк так і не одержав відповіді на свої пропозиції. Натомість «Керамікбудсервіс» порушив провадження в справі про банкрутство, що змусило «БМ Банк» вдатися до процедури примусового стягнення заборгованості.
— Відомо, що Державна виконавча служба провела опис і арешт майна «Керамікбудсервіс», яке виступило забезпеченням по кредитних договорах. На коли заплановані торги по його реалізації?
— Щодо питання про заплановану дату публічних торгів з реалізації заставного майна по кредитах у ході виконавчого провадження, відкритого Державною виконавчою службою, то її досі не визначено, оскільки «Керамікбудсервіс» безпідставно оскаржує в судах дії банку по вчиненню виконавчого напису та дії Державної виконавчої служби. Це ще раз підтверджує відсутність у боржника намірів виконувати свої зобов’язання перед банком.
— Наскільки така поведінка типова для проблемних позичальників?
— Несумлінні позичальники нерідко вдаються до ініціації процедури банкрутства, намагаючись затягнути час та уникнути необхідності платити по рахунках. Боржник також затягує час шляхом оскарження дій виконавчої служби, виконавчих написів нотаріусів на договорах застави в різних судах тощо.
Такі ситуації виникають у практиці всіх українських банків, що в цілому дуже негативно впливає на банківську систему. Банки змушені формувати додаткові резерви, які разом з неповерненими в строк кредитами зменшують можливості щодо кредитування інших суб’єктів господарювання та населення. А як відомо, розвиток економіки залежить в тому числі й від обсягів кредитування.
— Які кроки, на ваш погляд, мають зробити органи влади для захисту банків від подібних дій несумлінних позичальників?
— Найперше, що повинні зробити органи влади для захисту банків, а також інших кредиторів – це підсилити контроль у процедурах банкрутства за діями арбітражних керуючих, керуючих санацією та ліквідаторами, а також посадових осіб підприємств-банкрутів. При виявленні протиправних дій зазначені особи, без будь-яких винятків, мають бути притягнуті до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Натомість, в Україні найчастіше діє не закон, а так зване «телефонне право» й корупція. На жаль, нікому не спадає на думку, що викорінення цієї порочної практики дозволить перевести вирішення корпоративних конфліктів у правове поле, що сприятиме захисту прав не тільки кредиторів, але й самих боржників.
