Мешканка Городенки Ірина Вань разом із колегами-адвокатами з надання безплатної правової допомоги (БПД) за проектом «Відкритий простір» недавно з’їздила в США. Юристи ділилися досвідом, шукали відмінності та єднання. То чим відрізняється американське правосуддя від українського?
Україна потребує судової реформи, тому придивляється до західних зразків, зокрема до США. Скажімо, суд присяжних там давно норма, а в нас така практика лише розпочалася, є позитивні результати. Наприклад, на Львівщині таким чином оправдали невинну людину, яку звинувачували у вбивстві. Однак українські присяжні не завжди розуміють, що можна робити, а що ні. Часто спілкуються з потерпілими та свідками перед процесом, прислухаються до громадської думки…
Правова система США має ряд позитивів. Скажімо, виправдувальні вироки там не оскаржують, а це до 15 % усіх справ. Нема в них і виконавчої служби. Американці взагалі не розуміють, як можна не виконати рішення суду. За це передбачена кримінальна відповідальність.
«Є й недоліки, – каже Ірина Вань. – У деяких штатах передбачена смертна кара. 95 % справ, на відміну від 5 % в Україні, закінчуються угодами з визнання вини. Це дозволяє приймати рішення без довготривалих судів. Не треба допитувати свідків, досліджувати докази – особа визнала вину, покарання узгодили з прокурором. Як на мене, такий підхід не зовсім правильний, бо потерпілі фактично не захищені».
Делегація із п’яти українців пробула в США 12 днів. Спочатку у Вашингтоні.
«У бібліотеці Конгресу ми ознайомилися з правовою системою країни, – розповідає Ірина. – Про це нам повідав Стiвен Пайфер – керівник Iнiціативи з питань контролю за озброєнням Інституту Брукiнгс, а також інші відомі політики та юристи».
Далі відбулася поїздка до міста Бейкерсфільд штату Каліфорнія. Про специфіку роботи розповіли колеги з округу Керн.
Державні захисники там не мають права вести приватні справи. Адвокат-початківець заробляє від 60 тисяч доларів на рік, спеціаліст по тяжких злочинах – 100-120. На досудовому слідстві – один захисник, на підготовчому судовому засіданні – інший, бо вважається, що кожен наступний адвокат бачить справу незамуленим оком і може помітити пропущене попередником.
«Це не зовсім правильно, – вважає Ірина. – Працювати за принципом безперервності до завершення справи значно ефективніше. Так діє наша система безплатної правової допомоги».
Побували українці і на судовому процесі з розгляду кримінальної справи, пов’язаної з обігом наркотиків. То був справжній змагальний процес між прокурором і захисниками. Суддя поводився як неупереджений спостерігач, чого неможливо добитися в Україні, де судді майже завжди виконують функцію державного обвинувачувача, стверджує Ірина Вань. А від американського було чути тільки, що протест відхилений або задоволений. Суддя своїм рішенням зняв кілька пунктів обвинувачення, а по інших справу передали на суд присяжних.
Суддів у США обирають із числа адвокатів. Великого значення надають культурі поведінки. Навіть поза роботою судді дбають про честь і поводяться відповідно до статусу. Пунктуальні. Якщо неформальна зустріч з 18 до 20 години, то закінчують рівно о 19:55. І жодних «на коня». Випили келих-два вина, хто з водіїв пригубив, то машину залишає біля кафе.
Ірина каже: «Під час нашої зустрічі в ресторані судді, щоб їх не запідозрили в чомусь лихому і щоб не звітувати в деклараціях про оплату за програмою вечері, самі розрахувалися за гостей. Чітко повписували в чеках свої прізвища, взяли копії».
До судді поза процесом не мають права заходити прокурор, адвокат чи хтось інший зацікавлений. Українське законодавство також це забороняє, але нерідко прокурори ще й заносять носії інформації у нарадчу кімнату суду.
Документацію в судах США ведуть в електронному варіанті. Для учасників процесу встановлюють комп’ютери. Є пристрої для людей зі слабким слухом, трибуна, що опускається для немічного свідка, пандуси. В залі обвинувачений сидить біля адвоката. Особливо небезпечний злочинець – за невеликою дерев’яною перегородкою.
Після спілкування з американськими суддями українські адвокати зустрілися з окружним прокурором, який розповів про ретельність перевірки достовірності доказів. Якщо на 100 % впевнені, що особа винна – передають справу до суду.
«США – держава для людей, – підсумовує Ірина, – і закон для всіх однаковий. Прокурор запитав мене про стосунки з нашими прокурорами, чи ми їх поважаємо. Я перебрала в думці всіх знайомих прокурорів і нічого доброго сказати про них, на жаль, не змогла».
Ірина стверджує, що корінь зла – показникова система, плани для слідчих. Про підкидання наркотиків та зброї задля розкриття справ знають навіть прості люди. Неправильним є негласне покарання прокурорів за виправдувальні вироки. Через це їх менше 1 %, і таке рішення може оскаржити суд вищої інстанції.
Надія – на адвокатів, які зможуть змінити ситуацію. З прийняттям закону про безоплатну правову допомогу понад третина виправдувальних вироків ухвалена по справах, де захист здійснювали саме адвокати БПД. Здивованих клієнтів, які нічого нікому не платили, звільняли з-під варти в залі суду…
Але поки не вдасться очистити прокуратуру, судову систему й адвокатуру від тих людей, що досі ганьблять свою професію, справжньої реформи не буде. І тут американці нам навряд чи допоможуть – треба самим.
