Гуртки хочуть дітей

На 22 вересня в Івано-Франківську заплановане свято для дітей – «Фестиваль дозвілля». На ньому малим франківцям представлять чи не всі гуртки та секції, які працюють у місті. Усе для того, аби показати дітям, що вільний час можна проводити не лише за комп’ютером. То що ж готується і чи під силу гурткам заманити до себе школярів?

Сотка буде в русі

Фестиваль стартує о десятій ранку і триватиме аж до шостої вечора. «Це буде презентація гуртків і секцій, які є в нашому місті, – розказує Зоряна Підхомна, заступник директора КП «Міський рекламно-інформаційний центр, яке й організовує це дійство. – Будуть майстер-класи, конкурси, показові виступи. Вся сотка, весь Вічевий майдан буде в русі».

Діток, які прийдуть на фестиваль, планують реєструвати та кожному видавати бейджика та обхідного листка з переліком усіх представлених гуртків. З ним дитина має обійти якомога більше гуртків, як мінімум десять, але не просто обійти, а спробувати свої сили в майстер-класах чи взяти участь у конкурсах. Якщо виконаєш таке завдання – вибираєш один із гуртків і отримуєш сертифікат на місяць безоплатного навчання. Звісно, це якщо йтиметься про приватні, бо в муніципальних навчання і так безкоштовне.

«Скільки точно гуртків буде на фестивалі, зараз сказати важко, – говорить Підхомна. – Ми кличемо усіх, кого знайшли, і кожного дня надходять нові пропозиції. Точно знаємо, що буде п’ять муніципальних шкіл, у них є багато гуртків. Будуть демонструвати і запуск ракети, яка потім спускатиметься парашутом, і змагання роботів. Крім того: козацькі забави, перетягування канату, стрільба з лука по кульках, ліп­лення з глини, орігамі, бісер, та всього й не перелічити. Приватні школи теж будуть – і танцювальні, і мовно-літературні… Для найменшеньких плануємо змагання на триколісних велосипедах, будівництво з конструкторів і т. д.».

Буде на фестивалі й особливий гість – відомий силач Назар Палів. Він розказуватиме дітям, як важливо займатися спортом, ще й позмагається з ними – для прикладу, Павлів надуватиме грілки, а діти – повітряні кульки.

За перемогу в конкурсах усі отримають подарунки, а для сиріт з угорницької школи-інтернату й будинку Святого Миколая організують святковий стіл. При цьому, запевняє Зоряна Підхомна, з міського бюджету на це свято не взяли ні копійки, все робиться силами спонсорів.

«Треба показати дітям, що є цікавіше дозвілля, ніж сидіння за комп’ютером, – підсумовує Підхомна. – Свого часу ми самі стикнулися з тим, як складно знайти дитині гурток, ніде нема повної інформації: який, де знаходиться, чим займається. Тому після фестивалю плануємо видати повний довідник по гуртках і секціях міста».

Було б бажання

А що ж пропонують ті самі гуртки? Аби отримати відповіді на ці запитання, ми подалися в обласний центр науково-технічної творчості учнівської молоді, більш відомий у народі за старою назвою – центр юних техніків.

Як і годиться, кабінети цент­ру прикрашають дитячі роботи – фото, моделі авто, писанки, кераміка, різьблені шкатулки. Директор Василь Дранчук, здається, може годинами розказувати про досягнення їхніх вихованців.

«Нині у місті діти гуртками забезпечені, – запевняє він. – Наприклад, у нас добре працює авіамодельний гурток – дві групи, для цього мікрорайону достатньо, тому що такий же є в міському центрі – на Івасюка. Добре працює фотостудія – було три групи, зараз керівник вийшов на пенсію, то лишилося дві. Але, на жаль, бажання займатися є не у всіх дітей, і то з різних причин. При чому, коли вони приходять з батьками, ті кажуть – ми просто не знали, що таке є. Я не знаю, чому не знали й на які сайти вони ходять. У нас є свій сайт – і там є все про всі гуртки та навіть інформація про районні станції техніків».

Дранчук пригадує випадок, коли на обласних змаганнях з радіотехніки познайомився з однією мамою. Виявилося, що вона свого сина двічі на тиждень возить із села в Рогатинському районі до Івано-Франківська на заняття в гуртку, бо хоче, аби дитина цим займалася. Тому – було б бажання!

З грошима – як у всіх

Як каже Дранчук, участь у гуртках є добровільною та безкоштовною. Керівники у них з дос­відом, техніка теж є, щодо матеріалів – то буває, що батькам самим треба купувати ті ж різці, фанеру чи папір. Але тільки для своєї дитини.

Хоча проблема з грошима таки є. «Не буду лукавити, ви знаєте, яка ситуація в державі, – говорить директор. – Від облради і з боку департаменту освіти ОДА у нас затверджені кошториси, але є проблема з казначейством. Як у всіх галузях, так і у нас. Тож це ускладнює проведення обласних заходів, відправку дітей на все­українські. Не кожна сім’я може дозволити собі дати на це півтисячі чи тисячу гривень, а потім півроку чекати, коли ті гроші повернуть».

У селах ситуація – ще складніша. Нині в області на базі сільських шкіл є тільки 17 гуртків. «Ми районам кажемо – якщо є вчитель, який хоче і може вести гурток, то вперед, – розповідає Дранчук. – Ми ж з нашого цент­ру будемо виплачувати йому зарплату. Але це вже залежить від ініціативи на місцях. А дітям на селі теж цього треба. От, я був у відпустці, бачив, як мої похресники зробили собі самі, без вчителя, ходулі, і як вони з того тішилися. Молоді батьки кажуть, ми б із задоволенням давали дитину кудись. На жаль, маємо те, що маємо».

До теми

Нині на Прикарпатті працюють 73 позашкільні навчальні заклади, в яких займаються понад 58 тисяч дітей. За напрямками:

• художньо-естетичний: 32 заклади, 23 тис. вихованців;

• еколого-натуралістичний: 6 закладів, 309 гуртків, 4570 дітей;

• науково-технічний: 7 закладів, 381 гурток, 5610;

• туристсько-краєзнавчий: 4 заклади, 324 гуртки, 5551;

• дитячо-юнацькі спортивні школи: 24, 14 465 юних спортсменів.