Нещодавно своє свято відсвяткували всі українські студенти. Разом з нашими святкувалося й іноземним. До речі, у івано-франківських вишах навчається більше 1100 осіб. По Україні за кількістю іноземців Івано-Франківськ посідає середні позиції. Як ставляться до «чужих» на Прикарпатті?
Прикарпаття відкрите
Більше десяти років тому до Івано-Франківська на навчання почали активно приїжджати іноземні студенти з різних куточків світу. Серед вишів міста найчастіше обирають медичний університет, а також технічний університет нафти і газу. Для здобування освіти наша країна, зокрема і прикарпатські виші, приваблюють іноземців через дешеві ціни, якісне та порівняно недовготривале навчання.
«Наш університет почав потужно навчати іноземців упродовж останніх десяти років, – розповідає декан факультету з підготовки іноземних громадян медуніверситету Сергій Федоров. – Оскільки за часів СРСР Прикарпаття для них було закрите. На заході Україні вони навчалися лише у Львові, про Івано-Франківськ мало хто що знав. Але поступово кількість іноземних громадян зростає. Зараз вони говорять, що місто та область спокійні, тут досить толерантне ставлення до іноземців порівняно з іншими регіонами України».
Зараз у стінах медуніверситету навчається 800 студентів із 42 країн світу.
«Ми приймаємо іноземців з 1990 року, – говорить декан по роботі з іноземними студентами ІФНТУНГ Олександр Кондрат. – Зараз у нас навчається понад 300 студентів, які обирають напрямок нафтогазової справи. Це студенти з пострадянських країн, а також з африканського континенту».
Неоднозначні гості
Расові конфлікти трапляються здебільшого на теренах Східної України та в Києві. А загалом Україна відноситься до країн із більш-менш толерантним відношенням до іноземців. Хоча дані статистики говорять про те, що за останні роки нетерпимість зросла.
«Звісно, бували різні інциденти, – розповідає Сергій Федоров, – але вони не мали расового чи дискримінаційного характеру. Бувають якісь побутові конфлікти, але таких, щоб набували якогось расистського кольору – не було. І крім того, жодної інформації з боку правоохоронних органів до нас не надходило».
«Порушень на ґрунті національної нетерпимості у нас не зафіксовано, – каже начальник ЦЗГ УВМС в області Василь Гультайчук. – Також жодних правопорушень, скарг, офіційних звернень, ані особистих, ані колективних не було».
Схоже, ситуація у Івано-Франківську з іноземцями спокійна. Вже добре.
А що самі іноземці? Більшість з посмішкою та дуже лаконічно відповідали, що тут їм спокійно та затишно, щось говорили про борщ і красивих дівчат.
«В Івано-Франківську добре жити, – розповідає студент нафти і газу, другокурсник з Екваторіальної Гвінеї Льюїс. – Подобається місто, і люди тут дуже гостинні. Мої знайомі, які навчаються у Києві та Харкові, розказували, що там є проблеми. Це – великі міста, ксенофобія та расизм там існує. А тут маленьке місто і все спокійно».
Єдина проблема, з якою стикаються інтернаціональні студенти, – пошук житла. Може, самі винні? Багато людей не хочуть їх приймати у себе на квартирі. Зовсім не через страх.
«Вони орендують квартири і ведуть себе так, що господарям це не подобається, – говорить ріелтор пані Євгенія. – Не доглядають за помешканням, роблять безлад, приводять величезні компанії. Африканців у нас менше, значно більше арабів. Хочу сказати, що саме араби себе ведуть нагліше. Хоча африканців також не хочуть брати на квартири, але їх просто чомусь бояться через їхній колір шкіри. Хоча вони якісь добріші».
«Обурює те, що вони себе ведуть не так, як годиться в гостях, – каже студентка Надія Швед. – Особливо араби. Вони наглі та якісь агресивні. Найбільше обурює їхнє ставлення до наших дівчат як до якоїсь нижчої раси. Можливо, у них такі закони на батьківщині, але ж ми в Україні?!».
Курс на українізацію
Отже, расистських нахилів у іванофранківців таки немає. Мало того, іноземців у франківських вишах намагаються українізувати.
«Спочатку вони навчаються на підготовчому відділенні, – каже Сергій Федоров. – До кожної групи прикріплений куратор, який допомагає адаптуватися у перші місяці перебування на Україні. Перший семестр – українська мова, а другий – країнознавство, походи в музеї та екскурсії по області».
Також, за словами Сергія Федорова, у іноземців є можливість навчатися українською, російською та англійською мовах. Аби іноземці вибирали саме українську мову, плату за навчання там зробили меншою. Тож студенти вивчають українську мову чотири роки, а потім здають держіспит. А якби за відмінне складання цього іспиту їм ще трохи зменшували плату за навчання, то, може, згодом Африка заговорила би українською?
Що ж, прикарпатці – люди відкриті та щирі. Різні ксенофобські чи расистські риси нам не притаманні. Можливо, через це іноземці до нас їдуть як по свячену воду. Хай їдуть. Але єдине, чого їм не слід забувати, – вони таки в гостях.
Comments are closed.