Ігор Земляков з дружиною виграли туристичну поїздку до Словаччини під час передплатної кампанії. Поїхали, побачили, відчули, а тепер діляться враженнями від історичної краси Кошице й відпочинку в термальних озерах міста Попрад.
«Якби не «Репортер», навряд чи ми б колись відвідали Словаччину. Те, що побачили, дуже сподобалося. Цю країну, хоч раз, мусить відвідати кожен», — каже Ігор Земляков.
Аби насолодитися цією порівняно невеликою та відносно новою для більшості туристів країною, вистачить кілька днів, каже Ігор Земляков. Ґрунтовно розвивати туризм словаки взялися в останні кілька років.
«Раніше ми там не бували, — говорить пан Ігор. — Й жодного разу не чули про ті місця, які вдалося відвідати цього разу, завдяки «Репортеру» і туристичній агенції «Еней». Найперше вразила історія — як відбувалося встановлення словацької культури, адже там завжди домінували Угорщина та Австрія. Воно навіть чимось схоже до нашої України. Їхня культура та мова теж довго пригнічувались. Лише в останні роки вони отримали можливість розвивати справді своє та берегти те, що залишилось у спадок».
Отож чимало тої історичної спадщини ще є в Кошице, другому за розміром місті Словаччини. Воно дуже цікаве і, за словами Ігоря Землякова, зовсім на схоже, наприклад, на Львів або Краків, адже на кожному кроці має свої особливості.
«Вразив старий центр — з тихими вуличками, будиночками, палацами, — розповідає Земляков. — І треба віддати належне словакам, як вони то бережуть. Гуляючи, дізнавались різні цікавинки. Наприклад, за кожне вікно у будинку раніше платили немалий податок. І відповідно, що більше вікон у будинку, то заможнішим був власник. І з поверхами — те саме».
Кошице — досить компактне, з чудовою інфраструктурою, парками, різними туристичними принадами. Чого варта лиш головна міська споруда — готичний собор Святої Єлизавети, найбільшої церкви Словаччини. Будували його десь 200 років. Тут же, у храмі, найбільший у Європі вівтар XV століття, а з вежі собору відкривається просто неймовірна панорама міста.
Серед інших словацьких міст Кошице впевнено лідирує за чисельністю та унікальністю історичних пам’яток і подій. До прикладу, щороку тут відбувається найстаріший марафон Європи. Проводять його в першу неділю жовтня ще з 1924 року. В центрі міста навіть стоїть статуя марафонця.
Ще одна важлива річ для туристів — недорогий шопінг. У Кошице є два гігантські торгові комплекси, де можна купити брендові речі за адекватною ціною.
«Там якщо є акції, то дійсно акції, а не якісь придумані чи віртуальні», — каже Земляков.
Ще франківці відзначили смачне словацьке вино і, звісно, пиво. Про національну кухню, кажуть — на любителя — бо доволі гостра.
Отож, нагулявшись по Кошице, Землякови помандрували до Попраду — маленького туристичного містечка біля підніжжя Татр. Славиться воно чарівною природою, старовинними замками, а ще термальними джерелами під відкритим небом і цілим комплексом аквапарків.
«Дуже цікаво, особливо, коли на дворі мінусова температура, а в одному озері вода — 34 градуси, в іншому — до 36, а в третьому майже сорок, — посміхається пан Ігор. — Така собі велика ванна під відкритим небом».
Гірські пейзажі Татр — це щось неймовірне. Їх Землякови розглядали з вікна спеціальної електрички, яка піднімалась нагору крутими схилами з поворотами…
«Я ніколи нічого не вигравав, навіть не прийшов на остаточний розіграш, — зізнається Ігор Земляков. — Просто не вірив, що щось таке можу виграти. Але Словаччина таки чекала на мене».
