День міста Станиславова пройшов гамірно, десь пафосно, але святково. Чиновники метушилися, бо бавили гостей з-за кордону, комунальники слідкували за порядком, а міський голова Віктор Анушкевичус поважно вітав іванофранківців, навіть урочисто зауважив, що здобутки нашого міста — не лише його власні, а й усіх мешканців. Голова облради Олександр Сич пообіцяв подарувати франківцям ратушу. Отже, місто відгуляло свої 350 років.
Дещо залишиться назавжди
Насправді мешканці вже звикли до помпезного святкування Дня міста. Урочистою ходою та привітаннями можновладців уже нікого не здивуєш. Добре, що цей офіціоз розбавляють фестивалями та концертами. Одним із найпопулярніших не тільки в Україні, а й за її межами є фестиваль ковальського мистецтва «Свято ковалів». Цього року він тривав два дні і залишив по собі Арку дружби на Низовій.
Але цього ювілейного року, крім святкових заходів, ще планувалося зробити купу корисних речей в сенсі інфраструктури. Місто заздалегідь писало плани, просило державу допомогти грошима. У відповідь отримали лише обіцянки. В результаті, як казав мер, спробували зробити свято своїми силами. Зробили. Відгуляли. Що залишилося?
Реконструйований бастіон у Фортечному провулку — дуже добре. Сквер біля ратуші з пам’ятником першій українській церкві — може бути. Спортзал на Симоненка — ніколи не буває зайвим. До цього можна додати нову алею в парку Шевченка, підсвітку ратуші (дуже спірний варіант) і дитячий майданчик у сквері воїнів-інтернаціоналістів. А ще — початок робіт на брамі палацу Потоцьких…
Небагато, якщо згадати, що планували. Та цього разу не будемо про сумне. Замість речей матеріальних, яких місту досі гостро не вистачає, франківцям залишаться спогади. Точніше — відчуття свята.
Церкви об’єднались у привітаннях
Святково виглядав IV міжнародний етнографічно-фольклорний фестиваль «Родослав». Цього разу його навмисно організували саме до 350-річчя міста. Насичена програма, виступи різноманітних творчих колективів, виставки декоративно-прикладного мистецтва — було доволі динамічно та гамірно.
Дуже потішив приїзд трьох глав церков: Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (УПЦ КП), Верховного Архієпископа Києво-Галицького Блаженнішого Святослава (УГКЦ) та Митрополита Київського і всієї України Блаженнішого Мефодія (УАПЦ).
Можливо, цим фактом 350-річчя Франківська увійде в історію України. Бо його можна вважати першим кроком до об’єднання українських церков.
Загорніть ратушу красиво!
Звісно, були промови. Голова ОДА Михайло Вишиванюк зачитав вітання від президента, а заступник міністра культури Тимофій Кохан — від прем’єра. Франківці слухали хвалебні оди та щедрі побажання. Мер Віктор Анушкевичус говорив про місто-фенікс, яке регулярно постає з попелу, та заслуги мешканців і влади. Голова облради Олександр Сич побажаннями не обмежився — він задекларував презент.
«Місто не розбещене подарунками, — сказав Сич, — тож дозвольте мені сьогодні зробити не стільки подарунок, скільки жест справедливості. Ця ратуша, яка є окрасою і символом міста, сьогодні юридично перебуває у власності всіх громад області. Мої консультації із депутатами дають підстави сказати, що на найближчій сесії ратуша буде повернена громаді міста».
Нагадаємо, що п’ять років тому тодішній голова ОДА Роман Ткач ратушу вже дарував. Але, певно, не мав достатньо важелів довести справу до кінця. Тепер цей жест повторює Сич. І ще — дуже цікаво, яким чином цей юридичний подарунок має позначитися на житті звичайних іванофранківців?
Крім цього, Вишиванюк, Сич та Анушкевичус привітали Блаженнішого Святослава з днем народження, подарували кожен по букету білих троянд. Як з’ясувалося, минулої суботи йому виповнилося 42 роки.
Іноземців — у пасаж
В суботу після офіційного відкриття заходи чергувалися дуже швидко. Наприклад, о першій їх було аж три. На Вічевому майдані — фестиваль «Родослав». Через кілька десятків метрів, біля «Дерева щастя» — фест «Весільні візерунки». З іншого боку майдану, в пасажі Гартенбергів — офіційний прийом іноземних делегацій.
Делегацій було 27: із міст-побратимів — 20, з консульств і посольств — сім. За заступниками мера та іншими працівниками виконкому закріпили ту чи іншу делегацію. «Бавили» цілий день.
Як розповів «Репортеру» представник угорської Ніредьгази Рац Міхали (це місто є побратимом Франківська вже вісім років), пропустити братське 350-річчя вони просто не могли. «У наших міст є співпраця у галузі культури та спору, — сказав він, — і ми стараємося притягувати до неї фінансові джерела. Принаймні, раз на два роки ми сюди приїжджаємо, а під таку дату це особливо приємно».
Через кілька годин у парку Шевченка висадили алею міст-побратимів. Кожна делегація висадила дерево, яке є найпопулярнішим в їхньому місті. Отже, там з’явилися: граб, червоний дуб, бук, сосна звичайна, магнолія суланжа, каштан червоний, клен-явір, смерека, сосна кедрова, дерен, в’яз граболистий, каштан посівний, платан кленолистий. Крім цього, іноземці посадили ще два кленолисті платани, два дуба, дві берези та три дрібнолисті липи. Четверту липу посадив Віктор Анушкевичус — разом із дружиною.
Молодь потішили концертом
Після цього в облмуздрамтеатрі відбувся святковий концерт. Тут вручили подарунки переможцям премії Івана Франка. День завершився великим концертом для молоді, який зібрав кілька тисяч глядачів. Крім франківських музикантів, виступили скрипаль-віртуоз Василь Попадюк і «ВВ». Навіть виконали разом кілька композицій. Закінчився вечір красивим феєрверком.
…Програма була насиченою та зрозуміло, що описати все не вистачить газетної площі. Відтак, ми написали тільки про основне. Отже, відсвяткували. Могло бути краще, а могло й гірше. І звісно, якби хотілося придертися, то було б за що і до кого. Але свято вдалося зробити практично для всіх. Його не відчули хіба працівники, які ремонтували піцерію прямо навпроти ратуші. Вони працювали навіть тоді, коли глави церков освячували пам’ятник першій українській церкві…
Comments are closed.