Багатодітна дружня родина Фіциків з Івано-Франківська просто захоплює своїм позитивом. Голова сімейства – військовий. Він з дня на день чекає наказу їхати в АТО. Вдома четверо маленьких галасливих дітей і неймовірно життєрадісна мама Наталя, яка помагає таким же сім’ям, як їхня.
На зйомній квартирі Фіциків рух та гамір. Кімнатами бігають маленькі білявки Єва-Марія та Злата. Наймолодша Злата так щиро про щось лепече, аж їй повітря не вистачає. Їхня мама Наталя сміється, мовляв, не дивуйтеся, вони кілька тижнів були закриті в хаті через вітрянку, тому дуже раді гостям.
Зі школи щойно прийшла старша сестричка Соломія. Дуже чемна серйозна дівчинка. От-от чекають, що від репетитора прийде старший братик Владислав. Хлопчик, до речі, вивчає англійську, французьку та польську мови.
«Він у нас хоче бути адвокатом, – хвалиться Наталя. – Не хочу, аби батьковим шляхом йшов. Досить нам військових. Вже є дід і тато. Владик був моєю великою підтримкою, коли чоловік був на Донбасі. Він сидів з молодшими сестричками, підгузки міняв».
Голова сімейства Ярослав Фіцик вже 16 років служить в авіації. Він старшина. Коли почалися військові дії, каже, часто літали в Дніпропетровськ, де базувалася їхня частина, але то було ненадовго. Влітку 2015 році Ярослав добровольцем пішов у зону АТО.
Каже, на «нуль» їх тоді не відправляли. Стояли в Краматорську на охороні авіаційної комендатури – майже півроку. Розповідає, що «повзали там регулярно різні особи», їх затримували й віддавали СБУ.
Фіцик розповідає, що людьми з військово-повітряних сил укомплектовують сухопутні війська, бо людей бракує. Каже, іноді хлопці ображені, бо про них ніхто не знає, що вони також в АТО. Розказує, що добре себе показують. На жаль, є втрати. Взимку один побратим із частини загинув, ще одного поранило осколками.
«Багато моїх хлопців зараз «на нулі» – у складі 95-ї бригади, – говорить Ярослав. – Дзвоню їм часто, а вони мені. Раз телефонують, а я на полігоні – на стрільбі. Говорю, кажіть швидко, бо ми відстрілюємося, а вони й сміються, мовляв, стріляй, тренуйся, бо ми тебе вже тут чекаємо. Вони там у бліндажах від вересня. Зараз знову має бути ротація. Подали списки, то чекаю, коли відправлять».
Наталя після цих слів виходить з кімнати, ніби поставити чайник.
Поки її нема, Ярослав розказує, що на днях у шестиденну відпустку прийшов його товариш, бо дружина має народжувати. «Такий Андрій з Бурштина, – каже Фіцик. – Хлопців, які звідти повертаються, видно одразу. По очах. Погляд у них інший – якийсь досвідченіший, мудріший, вільніший. Вони там такого бачили…».
Наталя Фіцик з сумом згадує, коли була сама з дітьми. Каже, тоді волонтери сім’ями так не займалися, бо вся допомога була зосереджена на Схід – військовим – і це правильно. Зараз рада, що познайомилась з волонтерами, які займаються родинами військових, тобто ГО «Територія добрих справ» і Наталією Перцович. Приходила кілька разів на їхні заходи, а потім і сама лишилась допомагати. Каже, таких дружин-військових є кілька. Збираються, роблять разом сувеніри на продаж, просто спілкуються. Усі вилучені кошти збирають на проект «Діти небесного легіону» – для діток загиблих воїнів.
«З тими дітьми треба працювати, особливо з районів, – говорить Наталя. – Бо в місті ще якось легше. Десь вивозити їх з дому, де все нагадує про загиблого тата, хоч на трошки. На вихідних нам організовували екскурсію до Львова. Були Юля і Михайлик – діти загиблого добровольця. Дівчинка якось більш-менш пішла на контакт, а хлопчик постійно тримався окремо. Завжди позаду групи, в навушниках. Дитина живе в якомусь своєму світі».
Ще Наталя із захватом розказує про 11-річного Сашка Козака. «Його тато також загинув. Та дитина настільки була щаслива в тому Львові – світився, – продовжує жінка. – Ми ходили в карамельну, в шоколадну майстерню, хлопчик накупив для мами цукерок, а що найбільше вразило – книжку з назвою «Я хочу змінити своє життя». Дитина бачила, наскільки смерть батька вплинула на маму, як їй то важко, і купила для неї саме цю книжку».
Минулих вихідних діти атовців відвідали Львів. Екскурсію організували волонтери БО “Територія добрих справ”.
Скоро в Сашка день народження, то волонтери збирають кошти, аби зробити йому свято та подарувати щось гарне, потрібне. Будуть телефонувати мамі, питати, що дитині треба.
«Вже відсвяткували день народження Юлі Денисів, – розповідає Наталя Фіцик. – Ми купили їй теплу куртку. Іринка Дідик захотіла книжки про Гаррі Поттера, а ще ми їй зробили такий святковий квест містом. Дівчинка така була щаслива, аж розплакалась».
Наталя показує кольорову фурнітуру – тканину, стрічки. Каже, з цього будуть робити прикраси на продаж. Усі малі Фіцики теж залучені до роботи. Старші – Соломія з Владиславом помагають вирізати, а молодші – хіба що додають натхнення.
