У Івано-Франківську реставрація дверей вже стала певним трендом. Мешканці стають в чергу на їх реставрацію, підприємці на двері скидаються, а згодом, може, й місто долучиться. Яка ж від цього користь пам’яткам і кому з того зиск?
Усе почалося з фото
Першою голосно й інтенсивно про реставрацію старих дверей у Франківську майже рік тому заговорила Марія Козакевич – мама трьох дітей, а нині ще й активістка зі збереження історичної спадщини.
Марія спочатку розміщувала фото дверей і під’їздів кам’яниць у Facebook, згодом зробила серію фотографій відомих людей зі старими дверима міста під тегом #ФранківськЯкийТребаБерегти. Потім ще були банери по місту – теж із зображенням дверей. А в січні цього року встановили перші відреставровані двері на Курбаса, 5.
«Спочатку я просила в мешканців двері на реставрацію, – згадує Козакевич. – За двері на Курбаса взялися, бо розуміли, що починати треба з чогось легшого. Мешканці відреставрувати дозволили, але коштами не допомогли. Частково гроші дав «ГОСТ-бар», решту покрив грант від Urban Space 100. Хочеться, щоб реставрація дверей пробуджувала в людях бажання доглядати за своїми будинками. Та минуло більше як півроку, а активності в будинку на Курбаса немає».
Далі ініціатива набирала обертів. За цей час відреставрували двері в дитячій бібліотеці на Міцкевича, 2, на Труша, 4 та Незалежності, 18. Тепер до Козакевич вже є черга. Навіть з франківської мерії попросилися – аби ініціатива взялася за двері на відреставрованому фасаді кам’яниці на Мазепи 7-9. Гроші на реставрацію виділять з бюджету в рамках програми реставрації фасадів. Нині роблять проект.
На черзі ще ціла низка дверей. Так у майстерні вже працюють над дверима з Шопена, 1, Грушевського, 42, Шевченка, 18 та Шашкевича, 1. Ще одні двері з Грушевського, 31 та Шевченка, 72 поки чекають, але власники готові їх частково фінансувати.
«З кожними дверима стає все легше виходити на контакт з мешканцями і зі спонсорами, – говорить Козакевич. – Найактивнішими були люди на Незалежності, 18. Двері на Шопена частково оплачує університет нафти і газу, частково – грант від «Теплого міста». Реставрацію дверей з Грушевського, 31 візьме на себе лісове господарство. Але хочемо, щоб в майбутньому і люди долучалися до фінансування, бо коли вони платитимуть гроші, то зовсім інакше до цього ставитимуться».
Далі ініціатива візьметься й за реставрацію дерев’яних вікон. Зокрема планують відновити віконечка з вежі дитячої бібліотеки. А згодом хочуть відновлювати ліпнину.
А балкони падають…
Нещодавно до реставрації взявся і франківський художник Роман Бончук. Каже, не міг дивитися, як руйнується місто, а нардеп Олександр Шевченко підтримав його в цьому. Разом з благодійним фондом Шевченка одні двері вже відновили – на Мазепи, 23. Недавно демонтували металеву браму з Січових стрільців, 54. На черзі двері з Василіянок, 7 і Курбаса, 8.
«Я ходив містом, фотографував і переді мною на Січових стрільців і Коновальця падали балкони, штукатурка. Ці всі будинки смертоносні, але ніхто ними не займається, – каже Бончук. – Двері на Мазепи, 23, які ми реставрували першими, мають свою історію. Ми хотіли зробити реставрацію цілого будинку. Але це глобальний проект, тому почали з дверного порталу. Мешканці дуже вдячні, що нарешті щось для них робиться».
За словами Бончука, тепер до благодійного фонду Шевченка звертається багато людей. Тож у перспективі ще як мінімум троє дверей. Над реставрацією працюють фахівці з реставраційних майстерень Франківська, Львова, Чернівців, окремий цех діє у Богородчанах.
Про вартість робіт говорити не хоче. Каже, коли доходить до збору коштів, виявляється, що у мешканців грошей не вистачає, але за можливості вони вже ж скидаються.
«Це складне питання, тому поки ми не афішуємо вартості реставрації, – говорить Роман Бончук. – На Василіянок – будинок з пенсіонерами, для них і 100 грн гроші. На Курбаса є ініціативний мешканець, він готовий назбирати гроші хоча б на матеріали».
За словами Бончука, мешканці дуже вдячні за реставрацію металевої брами. Але поки майстри працюють над брамою, на другому поверсі на автентичному кованому балконі з’явився каркас. Його ймовірно обшиють вагонкою. Тож поки одну спадщину реставрують, іншу ховають за пластик.
У планах фонду ще й реставрація гіпсових форм. З наступного літа візьмуться за балкони, декоративні елементи, які потребують негайної реставрації. Також готують проекти на реставрацію пам’яток. Так, наразі вже готова документація на реставрацію школи № 5. Сьогодні вона проходить погодження, наступного року розпочнуть реставрацію фасаду.
Місто допоможе
У департаменті архітектури дуже радіють з такої ініціативності мешканців, адже у місті з’являються фахівці. Сподіваються, незабаром це стане масовим явишем. А тим часом переймають досвід Львова і міст Європи та продумують схему співфінансування реставраційних робіт.
«Перші зразки, які зробили активісти, – позитивні. І хочеться, щоб цей рух був системним і переріс у реставрацію балконів, карнизів, скульптурних елементів, елементів дахів: аттиків, фризи, карнизів, – говорить начальник відділу охорони культурної спадщини Володимир Ідак. – Двері колись закінчаться. Важливо, щоб у місті були не лише відповідні фахівці, а щоб в цьому були задіяні всі зацікавлені сторони – мешканці, міська рада, меценати. Місто включається фінансово, щоб зберегти двері. Бо це високохудожні й характерні речі, кращі зразки столярних і кованих виробів, які формують наше історичне середовище».
Ідак додає, що департамент готовий допомогти всім, хто хоче реставрувати елементи пам’ятки – тут допоможуть виготовити проектну документацію. Крім того, нині департамент напрацьовує механізм колективної співучасті.
Фінансування – це одна з найважчих тем, адже поки франківці не дуже спішать долучатися грошима. Практика сусідів зі Львова показує: без співфінансування мешканці не цінують те, що отримують.
Координаторка німецького товариства міжнародної співпраці GIZ Оксана Олійник розповідає, що в рамках програми оновлення старої частини Львова мешканці можуть отримати співфінансування на реставрацію дерев’яних вікон і брам. 30 % від суми мають сплатити мешканці, ще 70 % дає GIZ.
За словами Оксани Олійник, коли мешканці вкладають хоча б гривню, вони навіть після завершення проекту продовжують дбати не лише про своє помешкання, а й думають, як побілити під’їзд чи облаштувати двір.
Ми ж наразі маємо зворотний приклад. Марія Козакевич намагалася зібрати необхідну кількість голосів у програмі «Бюджету участі», аби отримати 49 900 грн на реставрацію двох однакових старовинних дверей у пам’ятках архітектури на Шевченка, 22 і 24. Мешканці обох будинків не готові були долучитися грошима. Тим часом в одній із квартир на першому поверсі дерев’яні вікна викинули і поставили пластикові. А до перемоги у голосуванні забракло одного голосу.
