У шелтері Святої Ольги, який знаходиться у Лисецькій громаді, нині проживають 5 жінок і 6 дітей. Половина з них втекла від домашніх насильників, інша половина – від війни.
Керівником прихистку є священник Микола Горгула, він сам – переселенець з Краматорська, живе на Франківщині від початку повномасштабного вторгнення.
Ще в Краматорську, в храмі, де я служив, планувалося відкрити кризову кімнату для постраждалих від домашнього насильства, – розповідає він. – А після того, як почалася війна, цей проєкт вирішили перенести на більш безпечну територію. Домовилися з головою селищної ради, щоб саме на території Лисецької громади відкрити прихисток.
Специфіка шелтера Святої Ольги в тому, що він є частиною проєктів шелтерів від організації «Еліос Україна», їхні шелтери є у різних регіонах країни – наразі їх шість. І їхнє призначення – надати соціальну реабілітацію на певний період.
Тобто тут не є місце постійного проживання, це місце, де можна перебувати від 3 до 6 місяців, – пояснює священник. – За цей час люди відновлюють документи, будуть нові життєві плани, щоб вони могли іти в новий етап свого життя. І ми їм в цьому допомагаємо, через партнерські організації, через ті можливості, які дає Лисецька громада. І таким чином, не зважаючи на те, що шелтер Святої Ольги є невеличким, але за ці два роки через нього пройшли понад 120 людей.
Деякі з них виїхали за кордон, деякі – знайшли собі місце в цьому регіоні, є й такі, що повернулися додому.
На початку в людей був страх, що фронт швидко просунеться і вони тікали з прифронтових територій, – каже отець Микола. – А з часом вони побачили, що ситуації в них вдома відносно спокійна і вони вернулися. Нам головне – дати людям навички, щоб проаналізувати ситуацію, зробити так, щоб вони тверезо дивилися на своє життя і вже допомогти іти тим шляхом, який вони вважають для себе найкращим.
Сам шелтер складається з двох дзеркальних половин, в одній з кімнат зустрічаємо двох жінок – вони з Мелітополя, говорити бояться, оскільки в місті у них лишилися рідні. Також тут живе мама з маленькою дівчинкою, вони місцеві, тікають від батька-тирана.
Пані Віра живе на іншій половині, вона сама з Луганщини. З рідного дому виїхала на початку великої війни. Жінка має інвалідність від народження, а зараз ще й бореться з онкологією.
Каже, дуже вдячна за підтримку, яку їй нині тут надають, але дуже сумує за домом.
Читайте: Місце, де можна оговтатись. У шелтері на Прикарпатті жінкам допомагають пережити важкі часи
Престур у Лисецьку громаду організований Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України
