У травні Прикарпаття накрило дощами, і рятувальникам доводилося виїжджати для відкачування води, перевезення людей автівками чи навіть евакуації на човнах. А днями у мережі з’явилися фото зношеного до дір спорядження: старих катамаранів, поламаних весел, дірявих гідрокостюмів.
“Репортер” спробував розібратися, в яких умовах працюють рятувальники області й чому так.
Начальник пошуково-рятувального відділення у Франківську Андрій Харьо каже, що справді – саме з таким спорядженням і працюють. В роботі з’являється додатковий ризик. Бо ж невідомо, наприклад, чи витримає навантаження човен, термін експлуатації якого минув ще кілька років тому. То як гарантувати безпеку мешканців та й самих рятувальників?
І, за його словами, спорядження – не єдина проблема в системі ДСНС. Нарікає Харьо і на брак кваліфікованих колег, поруч з якими було б безпечно і потерпілим, і членам команди.
Та найгірше – внутрішнє протистояння, яке почалося з моменту реорганізації гірської рятувальної служби. З окремої структури гірські рятувальники увійшли до складу ДСНС. Рятувальники, які прийшли на службу з гірського туризму, противляться армійській субординації та не можуть знайти спільної мови з керівниками ДСНС.
Загострює ситуацію і оплата праці. Рятувальник без військового звання отримує майже удвічі менше. За словами Олександра Костюка, працівника пошуково-рятувального відділення Франківська, на руки це – 4600 грн.
І за ці гроші ще доводиться укомплектовувати свій робочий одяг тим, чого жорстко бракує. Кажуть, не вистачає елементарного – змінних кросівок, курток, які б не пропускали воду, і пуховиків, в яких більш-менш комфортно на вершинах взимку. Також нарікають на відсутність лавинних наборів, які є просто обов’язковими для зимових пошукових робіт.
Про те, що спорядження у рятувальників не найкраще, йдеться вже не вперше. Втім, працівники відділень, що розташовані у горах, говорити відверто не готові – кожен дорожить роботою, хоч і не надто прибутковою. Волонтери збирають гроші на мінімальне – як от, фарба для маркування маршрутів, аби туристи менше блукали горами.
Хоча, якби Національні заповідники платили за обслуговування маршрутів, рятування та організацію безпеки, то за ці гроші можна було б значно покращити стан рятувальної служби.
Є, звісно, й виняток – відділення Явірник, що на горі Попіван. Завдяки співпраці із поляками людей у обсерваторії вдається забезпечити необхідним. А за грант у понад мільйон євро Україна отримає метеорологічне обладнання, рятувальну техніку та сучасне спорядження для українського та польського загонів. Частину коштів спрямують на ремонт і облаштування приміщень.
У тій же Польщі рятувальник – справа престижна. І щоб потрапити на таку роботу, треба ще сумлінно рік-два побігати у волонтерах, довести свою надійність.
Втім, за словами того ж Харьо, нові черевики таки закупили для рятувальників усіх восьми відділень. Мають вони і нові снігоступи, отримали по комплекту брендованих футболок і штанів.
Якою ж є повна картина забезпечення спорядженням, речниця обласного управління ДСНС Світлана Бабушкіна не повідомила. За її словами, будь-яка інформація, розміщена не на офіційній сторінці аварійно-рятувального загону спецпризначення (АРЗСП), – це фейки, вигадки. Втім, офіційно заперечити проблеми зі спорядженням не погодилася.
Було відчутно, що питання про гроші та спорядження – то ціла проблема. Попросили підготувати запит. «Репортер» спитав: коли в області востаннє проводили закупівлі спорядження для рятувальних робіт на воді: катамаранів, весел, гідрокостюмів, рятувальних жилетів, та для рятувальних робіт у гірській місцевості –-лавинних наборів, спеціалізованого туристичного зимового одягу та взуття? Чи є наразі потреба в оновленні спорядження для рятувальників області чи його закупівлі? І якщо є, то яка саме і в чому? Коли планують її вирішити?
У відповідь в управлінні повідомили, що “для належного забезпечення проведення пошуково-рятувальних (аварійно-рятувальних) робіт в гірській, лісовій місцевостях та гірських річках спеціалізована пошуково – рятувальна частина АРЗСП забезпечена неабхідним майном та спорядженням”.
У повідомленні йдеться, що 2018 АРЗ отримало майна і спорядження на загaльну суму в 2,5 млн грн:
“Зокрема: черевики гірські, спеціальне спорядження, спеціальний одяг та спорядження: снігоступи, ліктарики, медичні ноші, футболки, штани, мотузки, карабіни, бахіли, страхувапьні системи, гірськолижні маски, спускові пристрої, GPS приймачі, медичний рюкзак, ноутбук, спинальна дошка, спеціальний одяг та взуття, лавинне спорядження, снігохід, квадроцикл, причіп до квадроцикла з ношами, радіостанції переносні, акумулятор, блок живлення, радіостанції автомобільні, тощо”.
А от закупівля спорядження для рятування на воді – катамаранів, весел, гідрокостюмів, рятувальних жилетів, востанне проводилась у 2008 році. На сьогодны, за інформацією управління, є потреба в оновленні цього майна та спорядження. Зокрема для його закупівлі необхідно понад 1 млн грн.
“Управлінням постійно проводиться робота щодо виділення коштів з державного та місцевик бюджетів на зазначені цілі”, – йдеться у листі.
Більше того, вже є чутка, що управління готується запросити ЗМІ до себе, щоб показати, як у них усе добре. Прийдемо, подивимося, як запросять.
До речі, у звітах управління ДСНС в Івано-Франківській області, що опубліковані на сайті, за весь 2018 рік і за перший квартал 2019 року немає жодного слова про роботу гірських рятувальників чи то АРЗСП і жодних цифр про врятованих у Карпатах туристів, як і про тих, хто, на жаль, загинув.
Цьогорічні історії про зимові походи гриміли на всю Україну. Втім, в управлінні звітують лише про будинки та людей, врятованих на пожежах, а ще про знешкодження вибухонебезпечних предметів.
Щодо покращень, то повідомляють про відпрацювання для газодимозахисників та «вдосконалення теплодимокамери за європейськими зразками, де систематично проводяться практичні навчання з рятувальниками».
Якою б не були внутрішні негаразди структури управління, рядові рятувальники безперечно добре роблять свою роботу. І вона їм дорога навіть у таких умовах. А от управління – це чиновники, хоч і військові, головне завдання яких забезпечувати нормальні умови для тих, хто майже щодня ризикує життям. Як би пафосно це не звучало. І тут компромісів бути не може.
