Барикади штурмує мороз

Як гріються в холодні ночі охоронці франківського МайдануЦими вихідними на Прикарпаття прийшла справді люта зима, ночами температура падала нижче 20 градусів. Як люблять говорити в народі, в таку погоду добрий ґазда і пса надвір не вижене. Та ситуація в країні змушує чимало людей подовгу стояти на вулицях. Про маленькі хитрощі обігріву «Репортер» дізнавався з перших вуст.

У понеділок хлопців біля бочок уже було значно менше, ніж у перші дні. Але ж є, стоять. Біля кожної спорудили ще по такій собі маленькій барикаді – критий навіс, аби не так сильно дошкуляв вітер. Там же облаштували імпровізовані лавки, вкрили старими ковдрами.

Підходимо до однієї з таких точок. Двоє старших чоловіків і двоє ще зовсім молодих хлопців, закутані по самі вуха, якраз п’ють чай, що принесли дівчата з кухні. Чесно кажучи, до незнайомих тут ставляться з підозрою. На питання відповідають неохоче, відправляють до старшого. З іншого боку – їх можна зрозуміти. Старший черговий охоронець по периметру барикад, який представився Миколою, у спілкуванні з журналістами проблеми не побачив, лиш попросив кілька хвилин почекати на нього у наметі.

Величезний намет, розкладений на площі перед Білим будинком, слугує пунктом обігріву. Всередині бочка-буржуйка, дрова, купа теплого одягу. З людей застали лиш старшого чоловіка та двох жіночок. Кажуть, вони тут цілодобово. Імена теж просять не називати, аби потім не було проблем. Але розказують охоче.

«Люди по периметру барикад стоять цілу ніч. Основне джерело тепла – бочки. От у ці холодні ночі, то хлопці мінялися щогодини. Хто відстояв, то ішов грітися до нас – тут є чай, кава, якісь канапки. Цитрину з кухні приносять, бо там вітамін С. А ще маємо гірські трави для підтримки імунітету – шипшину, гогодзи, мелісу, все тут запарюємо. Тут навіть перекуняти можна».

Як не мерзнути? Та «правильно» вдягатися. «Знаєте, не варто купу всього вдягати на себе, бо в разі чого і втекти не зможеш, будеш, як капуста, – пояснює чоловік. – Головне, аби в ноги було тепло. От зараз в аптеках продаються такі спеціальні устілки, що гріють. Є навіть така маленька хитрість, може, то не дуже добре звучить, але під устілки добре йдуть жіночі прокладки, воно дуже ефективно, бо нога не мокне».

Як і обіцяв через кілька хвилин з’являється охоронець Микола і сходу береться розказувати про правила «тепла» на барикадах. Запевняє, люди тут морозу не бояться, бо лишилися тільки перевірені. «От прийшла людина, дві години постояла і зникла, – каже він. – Маємо такий от природній відбір. Зараз тут стоять ті, хто вміє відповідати за свої слова й готовий стояти до кінця».

Разом з тим на барикадах розроблена своя система, як не дати людям обморозитися. «Перше, алкоголь тут заборонений повістю, я за це відповідаю, – стверджує Микола. – Якщо бачать нетверезих, то їх одразу виводять за периметр барикад. Друге – люди гріються біля бочок. У перші дні тих бочок було так багато, що навіть не було чим дихати. То зараз зменшили їх кількість, аби люди, які хочуть прийти на площу – підтримати, на віче побути – не прокопчувалися так сильно димом. А ще наші хлопці гріються гірчичниками – пхають у рукавиці, капці, і це доволі ефективно, на годин п’ять вистачає».

З одягом, каже Микола, проблем нема. «От, учора я сам по постах пройшов і питав, чи є в когось скарги – щось промокло, щось не гріє? Якщо були, то видавали сухі й тепліші речі. Франківці стільки всього поприносили, й не тільки вони – ми навіть допомогу з Польщі отримали. Можемо тут дуже довго стояти. Але ми не хочемо довго, хочемо, щоб швидше була перемога».

Далі йдемо до тутешніх медиків-волонтерів. Знайшли старшого на чергуванні – пана Олексія. Він теж не дуже хоче світити своє прізвище, але говорить охоче. «Багато людей приходять з переохолодженням, – розповідає він. – Як помагали? Та просто – розтирали спиртом, давали чаї. Ніяких аж таких премудростей немає».

«Знаєте, що ми придумали? Нові устілки, – трохи ніяковіючи продовжує лікар. – Рецепт простий – прокладка, устілка, а далі гірчиця. Прокладка забирає вологу, а гірчиця покращує кровообіг у ногах. Дуже добрий засіб».

Хлопцям на барикадах лікарі нагадують, що треба весь час рухатися, не стояти на одному місці, вдягатися в натуральні речі, бо синтетика пропускає холод. Взуття має бути на розмір більше, а шкарпетки – шерстяні. «Це дуже важливо, – підсумовує пан Олексій, – бо були й такі, що приходили на чергування у кросівках. У нас тут є бригади, які розносять медикаменти по барикадах, заразом і дивляться, хто як змерз. Якщо бачать якісь порушення загального стану, то зразу відправляють у медпункт».

Лікар каже, що таких аж складних випадків не було. А от дивні були. Морози цим людям справді не страшні.

«Я пам’ятаю ніч, коли до нас прийшов хлопчина років 28 із Городенківського району. Інвалід на колясці. Він всю ніч був на Майдані, і як тільки ми його відігріли, знову туди вернувся, – розповідає медик. – Був ще один хлопчина, з діабетом, цукор дуже сильно піднявся. Ми йому по всьому місту інсулін шукали, але такого, який би йому підійшов, не знайшли. Відправили у лікарню. І як тільки йому покапали, то він одразу вернувся сюди. Коли бачиш таких людей, то розумієш – мусимо перемогти».