«Репортер» уже писав про Євгена Шаповалова, мешканця Олексієво-Дружківки, що на Донеччині. Чоловікові довелося тікати з рідного селища через те, що він не підтримував сепаратистів, як усі його односельці. За це вони прозвали його бандерівцем. Тепер Євген повернувся додому…
«Ці люди спершу лягали під українські танки, – каже Євген Шаповалов, – а потім злякались, втекли і поселились у моєму будинку». Чекати від таких поселенців можна будь-чого.
Євген Шаповалов радий був бачити рідні місця. Але, зізнається, повертався з огидою. З огидою саме до людей. До тих, хто за 100 гривень стояв на блокпостах ДНРівців і розмахував російським триколором.
У двір відразу не заходить, спершу йдуть сапери – шестеро хлопців з Чернігівщини. Перевіряють подвір’я, потім акуратно заходять у дім, оглядають все там, пізніше – сад, город. Все в порядку, мін нема. Хлопці підтримали господаря добрими словами, побажали терпіння та й пішли.
Однак односельці Євгена не вбачають у цих діях злочину, навпаки, жаліють біженців. Мовляв, люди ні в чому не винні, їм у Слов’янську було не солодко, у них малі діти, їм треба було допомогти.
«Мій чоловік, – западенець, бо він з Житомирщини, – розповідала жінка. – Тож я йому говорю: якщо прийдуть росіяни, то скажу, що я росіянка, а як прийдуть бандери, то скажеш, що ми свої, – так і проживемо».
І це ще не найгірша позиція, стверджує Євген Шаповалов.
«Ці люди, може, вже й не за ДНР, – каже він, – однак точно проти української влади, яку інакше як «хунтою» не називають».
Нещодавно чоловік переглядав відео, де мешканці Дружківки йшли на референдум: танцювали, співали, влаштовували гуляння.
«Це мені нагадує вибори в СРСР, – говорить Шаповалов. – Тоді народ так само себе поводив і «вибирав» кращого з одного кандидата. Ще раз впевнююсь у тому, що люди на Донбасі так і не вилізли з радянського совка».
Із Дружківки бойовики втекли без бою. Тут не було руйнувань і загибелі мирних мешканців. Мабуть тому, вважає Євген Шаповалов, місцеві не сприймають українських вояків за визволителів і навіть тужать за «мальчиками» із ДНР. Чому? Ну, наприклад, ДНРівці показово боролися з пияцтвом і наркоманією й саме цим найбільше запам’яталися.
«Кожен, з ким розмовляєш, намагається відбілити бойовиків, – розповідає Євген Шаповалов, – знайти позитив у сепаратизмі, прикрасити ДНР. Може, таким чином вони хочуть зберегти власне обличчя, виправдатися? Тримають стойку, як кажуть у нас на Донбасі».
Нині Шаповалов намагається переконати односельців, що сепаратисти нічого доброго не зробили, що якби не українська армія, не знати, що зараз би тут було. Люди слухають, кивають головою, підтакують. Наче розуміють, але відходять і знову за своє. І влада в селищі – туди ж. За словами Євгена, секретар селищної ради часто розповідає, як він ненавидить Україну. Директор місцевої школи, депутати – усі вони брали активну участь у підготовці та проведенні референдуму. Переконати людей важко. Зараз більше мовчать. Може, переосмислюють?
А з недавніх пір стела на в’їзді в Дружківку майорить синьо-жовтими кольорами. Так захотіли самі мешканці. Жінка з російським прізвищем Кірікова зібрала однодумців та влаштувала те, що мали зробити давно.
«Є люди – прості українці, які готові багато чим жертвувати для своєї Батьківщини, – каже Євген Шаповалов. – І не чекати від неї благ, а просто жити тут, жити вільно та щасливо. Слава Україні!».
Героям Слава!
Comments are closed.