З початком шкільних канікул і приходом літа діти все частіше просяться на гойдалки, каруселі батути й гірки. Їх у Франківську нині подекуди аж забагато. Та як впевнитися, що атракціон безпечний і після розваги не доведеться мчати до травматолога?
Найбільш звичний для всіх варіант – міський парк. Тут більшість атракціонів – стаціонарні і належать вони підприємцю Олегу Олексюку. На всі 17 атракціонів він має дозвіл, і усі пройшли перевірку управління Держпраці.
Ще один підприємець у парку – Олексій Павлов, у нього сезонні гірки й батути, які такого дозволу не потребують, але повинні мати сертифікати якості та цілий пакет документів про задовільний технічний стан.
Директор КП «Центр розвитку міста та рекреації» Руслана Василюк, у підпорядкуванні якої знаходиться міський парк, розповідає, що вона до стану атракціонів жодного стосунку не має.
«Дозволи підприємцям дає виконавчий комітет, – говорить Василюк. – Якщо ми бачимо якісь проблеми, то робимо зауваження, спілкуємося з підприємцями, щоб усе було безпечно. Але функцій контролю і впливу у нас немає. Якщо з мого боку є якісь зауваження, наприклад з приводу розміщення, то їх враховують ще до надання дозволу».
Щоб отримати дозвіл на розміщення атракціону в Івано-Франківську, підприємці подають пакет документів у ЦНАП, далі робочі й технічні моменти розглядає комісія з дрібно-роздрібної торгівлі, та лише потім виконком надає дозвіл чи відмовляє підприємцю.
Управління Держпраці – це нині єдина структура, яка стежить за технічним станом атракціонів. Але тут пояснюють, що не всі атракціони підлягають перевірці, а навіть ті, які підлягають, спеціалісти Держпраці можуть перевіряти не частіше як раз у п’ять років. Так вирішив уряд ще у 2009-му, аби зменшити тиск на бізнес. Остання планова перевірка франківських атракціонів була ще у 2013 році.
Дозволи потрібні лише на ті, які мають механізми, приводи, мотори. Окрема група – це гірки, батути, альпінпарки. Їм дозвіл Держпраці не треба, але все обладнання повинно відповідати стандартам і проходити техогляди. Та це не звільняє підприємців від відповідальності, якщо щось трапиться. Тож раз на 12 місяців вони мусять проводити техогляди атракціонів, а висновки спеціальної комісії про його стан – вписувати у техпаспорт.
Технічні умови встановлення та експлуатації атракціонів прописала Державна служба з надзвичайних ситуацій. І при їх встановленні підприємці повинні дотримуватися цих правил.
Крім того, на всі атракціони має бути сертифікат якості, монтувати їх можуть лише сертифіковані організації. Ще потрібен експертний висновок, що атракціоном можна користуватися, а на кожен монтаж має бути складений акт.
«За дотримання усіх прописаних процедур відповідає підприємець, – наголошує начальник обласного управління Держпраці Ігор Росипайло. – Розпочинаючи такий бізнес, він повинен розуміти, що в першу чергу це життя і здоров’я дітей».
Кожен, хто приходить на атракціон, має звернути увагу на три речі. Перше – біля атракціону повинні бути правила його експлуатації – що можна робити, а що ні. Друге – на кожен атракціон мусить бути окремий працівник, який його обслуговує. Третє – якщо є рухомі деталі чи механізми, то атракціон має бути надійно обгородженим.
Якщо батьки виявили порушення, то можуть звернутися в поліцію, до виконкому і в управління Держпраці. Та в першу чергу потрібно звертатися до самого підприємця.
«Ми не можемо піти до нього з перевіркою, поки він сам нас не запросить, – каже Ігор Росипайло. – Ми можемо написати листа і нагадати підприємцю правила. Інше питання, чи підприємець дослухається…».
В управлінні зізнаються, що цьогоріч ще ніхто з батьків до них зі скаргами не звертався.
Comments are closed.