Ніщо так не бентежить душу, як спомин давно минулих років, як відгомін далекого дитинства моїх учнів. Ми, два педагоги, Мельниченко Віра Володимирівна, перша вчителька учнів середньої школи № 22, та класний керівник Чеха Ніна Михайлівна, допомогли нашим випускникам здійснити мандрівку у світ дитинства та юності. Гортаючи сторінки фотоальбому, який я принесла, кожен з них із цікавістю шукав себе, та зі щирою посмішкою згадував події, які відбувались у 1‑3 класах.
Вони виросли, стали дорослими, мають своїх дітей. Не одразу вдавалося всіх упізнати. Дуже уважні, чемні, виховані, красиві, люблять свою школу, добрими словами згадують усіх учителів. Кожен пішов у це нелегке життя своєю дорогою, але всіх їх єднає одне – вогник любові до рідної школи та повага до вчителів.
А цей вальс, ця пісня та квіти – це найбільша подяка вчителю за його працю… Я дуже вдячна за таку теплу зустріч, таку шану до учителя. Дякую вам, мої випускники! Пишу із сльозами вдячності про цей незабутній вечір, про цю зустріч через 10 років…
Щасти вам, наші випускники!
Comments are closed.