Головне завдання сучасної психіатрії – повернення людини до повноцінного життя
Люди поруч
Перших декілька хвилин здавалося, що буде моторошно і боязко. Проте вже зовсім скоро ці припущення розвіялись. Усе просто: ці люди – такі, як ми. Їхні життєві ситуації – наше повсякдення. Їхній біль і розчарування – це наші необдумані вчинки, образи, нелюбов.
Це – хлопчик-школяр, який ще вчора стояв з кількома однолітками на лінійці, а інші учні за вказівкою вчителя скандували їм «Ганьба!». Бешкетники розбили вікно, і в такий спосіб їх «виховували». Сьогодні він з гострим психотичним розладом поступив до психіатричної лікарні.
Це – молода безпорадна жінка, якій важко подолати депресію. Це – чоловік, який потрапив до лікарні вже у здеградованому стані. Причина та сама – депресія. Від нереалізованості, від того, що недооцінюють або щось не виходить. Щоправда, чоловіки такі відчуття спершу здебільшого заливають горілкою, а вже потім потрапляють у лікарню…
За словами головного лікаря Мирона Мулика, до жінок приходять і рідні, і друзі; до чоловіків – лише мами. Головний лікар каже, що за кордоном психічно хворі чоловіки та жінки знаходяться в одному відділенні, і це нормально: люди шукають порозуміння, вчаться спілкуватися. В Україні їх розділять. Це ускладнює лікування.
Радянська система
Рівень психіатрії відповідає рівню суспільства. Головне завдання сучасної психіатрії – ресоціалізація особистості, тобто повернення її до життя. На думку професора Михайла Винника, українська психіатрія залишається радянською. Це означає, що психлікарня – чи не єдиний спосіб лікування людини, яка має проблеми з психікою. А у світі вже давно практикують багато інших методів.
Ще одна проблема – орієнтація української психотерапії на біологічну модель, а потрібно розвивати біопсихосоціальну. Для цього треба приділяти більше уваги психотерапії та реабілітації.
Щодо проблем Івано-Франківщини, то серед нагальних лікарі відзначили відсутність телефону довіри. Людина, яка має гострі запитання, не завжди може звернутися напряму до лікаря, а от анонімна консультація могла дуже зарадити в потрібний момент.
Соматика та психіка
Будь-який соматичний (фізіологічний) процес впливає на психічний стан людини. І навпаки. Тіло й душа пов’язані, стверджують психіатри.
За потенційними втратами психічні проблеми сьогодні виходять на перше місце у світі. Йдеться про те, що психіатрія випереджає, наприклад, онкологію та кардіологію. Так, депресія – це пригнічення імунітету. Саме тому, приміром, у США співвідношення лікарів тіла й душі 1:1.
Сумна десятка
Середній вік психічно хворих – 39‑49 років. Проте все закладається ще в дитинстві. В нашій області на обліку з інвалідності (психічної) – 7 тисяч дітей. Тоді як загальна кількість психічно хворих – 40 тисяч.
Якщо до лікарів звернутися вчасно, то такі діти можуть увійти у доросле життя без цієї недуги. Проте скільки насправді звертається? Адже кожна третя дитина потребує психосоціальної корекції. Статистика говорить сама за себе: 50 % дітей народжується у неповних сім’ях, 16 % українських мам народжують поза шлюбом.
Окрім цього, в Україні росте кількість суїцидів, і 80 % – шкільні причини. Якщо загалом у світі щороку – 1 млн. завершених суїцидів, то в Україні – 12‑13 тисяч. Прикро, але наша держава входить у першу десятку країн зі скоєння самогубств. Лише за роки незалежності більше 200 тисяч людей пішли із життя з власної волі.
Хто небезпечніший?
Наукою не доведено, хто становить більшу небезпеку для суспільства – психічно хворі чи здорові. За статистикою, серед людей, які знаходяться на обліку як психічно хворі, відсоток злочинців значно менший, ніж серед здорових, котрі живуть поруч із нами.
Поранені дитинством
Все починається змалку. Глибокі дитячі переживання від 1 до 3 років, згодом – до шести, відгукуються впродовж усього життя. Дитячі енурези, затинання – це теж психічні розлади. Треба знати, коли дитину посварити. Але вона точно не повинна із острахом чекати, що мама почне кричати.
Сімейна психотерапія за домашнім столом теж має велике значення. Дитинка зрозуміє в бесіді, чому мама насварила, чоловік зрозуміє дружину, яка чекає лагідного слова і поцілунку від нього. Зрештою, не слід забувати і жінкам про цілунки та слова для своїх чоловіків.
На жаль, вихід не завжди шукається. Часто люди просто гримають дверима – і йдуть: із сім’ї, з роботи. А насправді йдуть від себе.
