Усі дороги ведуть до Рима

Вічне місто з його п’яццами, фонтанами, палацами й цілою іншою державою посередині – Ватиканом – варто побачити хоча б раз у житті. Рим безперечно вражає, хоча враження ці дуже різнопланові: від перехопленого подиху до стиснутих від роздратування зубів. Але про все по порядку.

Рим з оглядового майданчика на куполі Базиліки святого Петра

Рим – місто просто величезне, і, щоб не намотувати зайві кілометри, свій похід варто добре планувати. До розрахунків додавайте півгодини-годину стояння у чергах – вони є буквально до всіх пам’яток, які значаться у путівниках.

Ці поважні німці в Колізеї виглядали дуже зворушливо

Пункт перший, куди варто обов’язково піти – Ватикан. Намотати кілька кіл по площі Святого Петра, сфотографуватися на фоні Базиліки, з’їсти паніно (бутерброд) під Колонадою зі статуями святих – найдоступніше туристське задоволення, яке може тримати вас там кілька годин. Далі в саму Базиліку. Не лякайтеся величезної черги, вона рухається дуже швидко. Пунктів пропуску є два, на одному перевіряють, чи не маєте заборонених предметів, як то ножі, на другому – чи пристойно вбрані: закриті плечі й ноги. Описувати тут саму Базиліку немає ні сенсу, ні місця – кількість шедеврів на квадратний метр зашкалює. Але будьте готові й до легкого розчарування – юрба таких же, як ви, туристів, що фотографуються на кожному кроці, наніц вбиває відчуття храму. У Базиліці обов’язково спустіться у підземелля, де поховані Папи Римські, а за бажанням – підніміться на купол. За останнє доведеться заплатити – квиток коштує 5 євро, якщо маєте сили піднятися на 551 сходину. Якщо заплатите на 2 євро більше, то проїдете півшляху ліфтом. На оглядовий майданчик туристи (всі!) добираються захеканими і ще хвилин зо п’ять відходять. Але воно того варте – панорама казкова, без перебільшення.

П’яцца дель Пополо та її церкви-близнючки, прохід між ними — це початок Via del Corso, раю для шопоголіків

У Ватикані ще дуже радимо сходити у тамтешні знамениті музеї. Їхні експозиції Папи збирали століттями, чого варта лиш Сикстинська капела. Але тут треба добре розрахувати – якщо бачите велику чергу, то краще перенесіть візит на завтра, і то йдіть із самісінького ранку. Бо та черга у музеях перетвориться на натовп, який у прямому значенні слова носитиме вас з кімнати в кімнату так, що ви всі ті шедеври ловитимете лиш краєм ока. Квиток у музей коштує 16 євро, гіди перед входом настирливо пропонують групові екскурсії. Коштує це 46 євро, триває похід дві години. Не погоджуйтеся. Бачили ми ті групи – просто марафонський забіг.

Кого тільки не зустрінеш на римських вулицях

Церков у Римі багато, всі не обійдете, доведеться обирати. Куди точно варто сходити – це у Латеранську Базиліку (Basilica di San Giovanni in Laterano). Хоча б тому, що цей храм має титул «Basilica maior» і стоїть вище всіх інших католицьких храмів світу. Стіни його прикрашають величезні статуї апостолів, є ще там трон Папи, а, як каже путівник, над папським вівтарем у двох релікваріях, виконаних у формі бюстів, зберігаються голови апостолів Петра і Павла.

У
Латеранську Базиліку ведуть п’ять дверей, крайні справа — «ювілейні»,
тобто відкривають їх тільки в Ювілейний рік. Папа оголошує його раз на
25 років

Через дорогу від Базиліки знаходиться одна з її старих частин, а в ній – Святі Сходи (Scala Santa). За легендою їх привезла у Рим свята Олена з палацу Понтія Пилата, і саме по них піднімався на суд Христос. Сходинок тих 28, підніматися ними можна лиш на колінах, на кожній зі сходинок промовляючи молитву.

Так заведено, що Папа звертається до вірян з вікна своєї бібліотеки

Бути у Римі й не мати фото на фоні Колізею, то маленький злочин. Заходити чи ні – вирішуйте самі, поблукати всередині коштує 7 євро. Як на нас, то йти у стару частину міста краще ввечері, в Колізей уже не пускають, але всі залишки Древнього Риму прос­то фантастично підсвічуються.

А ось так виглядають італійські «банкареллі». Співвідношення ціна якість — відповідне.

До речі, якщо ви вже там, обов’язково сходіть до церкви Марії (Santa Maria in Cosmedin), це відносно недалеко. На портику храму є славнозвісні «Вуста Істини» (Bocca della Verità) – плита, яка за легендою є детектором брехні. Якщо брехун засуне всередину руку, її відкусить. Перед процедурою приготуйте гроші та фотоапарат. Дядечко-охоронець попросить вас кинути у скриньку 50 центів, а сфотографуватися можна лиш раз. У церкву теж обов’язково зайдіть. Інтер’єр дуже простий, але відчуття – аж мурашки по тілу.

До Фонтану ді Треві краще йти зранку і в будень. Тоді туристів менше

З культурної програми ще точно треба піти до Замку Святого Ангела – подивитися зовні. Вхід всередину – 8,5 євро, а дивитись майже нема на що. Погуляйте площею Навона (Piazza Navona) з трьома фантастичними басейнами, дійдіть до найбільшого фонтану Рима – де Треві (Fontana di Trevі), аби кинути монетку та з’їсти морозива – за легендою воно тут найсмашніше.

Ще Рим – чудове місто для шопінгу. Але треба вгадати з часом – славнозвісні знижки тут, як правило, в кінці літа та в сере­дині зими. Чудове місце для цього – Via del Corso – вулиця, яка іде від п’яцца Венеція (Piazza Venezia) до п’яцца дель Пополо (Piazza del Popolo). Вся вона у фірмових бутиках – від бюджетних до супердорогих. Де знижка найбільша, можна зорієнтуватися за кількістю народу всередині. Може доведеться і ліктями поштовхатися, і чергу в примірочну вистояти. Але «мінус» у 50-70 % того вартий. По собі скажемо – пройти змогли лиш половину вулиці, далі не вистачило ні сил, ні грошей.

За легендою, по цих сходах Христос ішов на суд до Пилата

Навіть якщо вам уже нічого купувати не треба, все одно ще підіть на ринок Понте Портезе. Знаходиться він між вулицею Porta Portese і мостом Ponte Sublizio, збирається лиш по неділях з самого ранку, а розходиться після обіду. Це просто величезний блошиний базар – з найрізноманітнішим барахлом, бачили там навіть радянські прапори. А ціни так і просять – купи, в господарстві пригодиться. Мінус – там часто промишляють кишенькові злодії.

Корисні поради:

Гроші – в Італії ходить євро, запастися ними краще вдома, бо якщо купувати в тамтешніх обмінниках, то з вас здеруть 19,7 % за операцію.

Транспорт – якщо їдете хоч на два тижні, краще купити проїзний на місяць. Коштує він 35 євро і діє у всіх трьох видах громадського транспорту – автобусах, міських поїздах, метро. Разовий квиток обійдеться у 1,5 євро. Купити його можна в автоматах на зупинках, правда, треба розібратися, що саме купуєте, бо діяти він може різну кількість часу й «пускати» у різний транспорт. З досвіду – найкраще брати квиток, який діє 100 хвилин – для всіх трьох видів. Якщо важко «говорити» з апаратом – шукайте магазинчики з написом «Tabacheria». Їздити зайцем у Римі дорого, штраф 100 євро +1,50 за неоплачений проїзд. Контролерів найчастіше можна зустріти у поїздах.

Сувеніри – знайти їх можна на кожному кроці, але старайтеся купувати у крамничках подалі від туристичних маршрутів, там як мінімум на 0,5-1 євро дешевше.

Мова – порозумітися з італійцями доволі просто. Народ привіт­ний, якщо скажете хоча б назву вулиці чи площі, куди вам треба, жестами покажуть дорогу. В магазинах можна зустріти і англомовних, і російськомовних продавців. А продавці сувенірів, морозива, піци, китайського ширвжитку обов’язково знайдуть для вас пот­рібні слова, навіть українські.

Від редакції

Умови подачі матеріалів до рубрики «Читацький путівник»

Тексти й фото до цієї рубрики може подавати будь-хто, незважаючи на фах. Головне – ви пишете про одне закордонне місто, в якому вже побували самі. Але це не гарантія, що все буде опубліковано. Бо перша умова – треба написати цікаво, просто, лаконічно, грамотно. Рукописні варіанти не приймаються.

Обсяг тексту – до 6 тис. знаків з пробілами. Фото – обов’язково, краще декілька, щоб був вибір для друкованої версії. Решту найцікавіших ілюстрацій поставимо на сайті.

Як писати? Уявіть собі, що десь на каві друг (кум, подружка, колега) запитує вас: «І як тобі? Що там цікавого, що сподобалось, не сподобалось?». І ви відповідаєте – правдиво, не банально й тільки те, що знаєте точно.

В ідеалі тексти з «Читацького путівника» мають відповідати приблизно на таку анкету:

У яку пору року краще їхати в це місто та чому?

Звісно, ви не мусите ретельно відповідати на всі запитання, як на іспиті. Крім того, якщо вас особливо вразило щось, чого немає в анкеті, – треба писати. І бажано робити це невимушено, а головне – цікаво.

Матеріали надсилайте на скриньку [email protected] з темою листа «Читацький путівник». За все, що буде опуб­ліковано, редакція платить гонорар – 20 грн. за кожну тисячу знаків і від 20 грн. за кожне опубліковане в газеті фото.

У будь-якому разі жодне звернення не залишиться без відповіді.

Можливо, згодом ми зробимо з цієї рубрики окрему книжку.