Тут живуть пізнайки

Цьогоріч івано-франківський ясла-садок № 11 «Пізнайко» святкуватиме поважну дату – 30 років. Тут не забувають старих добрих традицій виховання, хоча й не нехтують новим і сучасним.

Малюки з журналом «Пізнайко» вивчають світ

Зустрічають з музикою

Садочок розташувався на перехресті вулиць Сахарова та Коновальця. Територія обсаджена клумбами, облаштована кольоровими турніками й каруселями. Надворі з гучномовців лунає весела дитяча музика. Виявляється, нею вранці зустрічають малюків із батьками, а ввечері проводжають їх додому.

Отаку родзинку колектив закладу вигадав, аби на територію їхні вихованці завжди заходили з посмішкою і не плакали, коли прощаються з матусями. І це не єдина тутешня цікавинка.

«Пізнайку» відкрили ще у 1983 році. Тоді це велике приміщення з багатьма корпусами побудував завод Позитрон. Через три місяці після відкриття його віддали управлінню освіти.

Від самого початку і до сьогодні садочком керує Ірина Стасюк. Фруктовий сад, березовий гай і все, що є на території, – це справа рук її та працівників закладу. Але головний здобуток, каже пані Ірина, у тому, що зуміла сформувати та згуртувати прекрасний педагогічний колектив.

«Тут зібралися люди, які добре знають свою роботу, – говорить Ірина Стасюк. – Творче кредо нашого садочка: граючись – виховувати, граючись – оздоровлювати та граючись – розвивати й навчати. Тому, коли відбувається відбір до школи, то наші діти показують добрі результати. Зараз у садочку 11 груп – 340 дітей, а ще 68 працівників. А ще п’ятеро наших вихователів отримали перемогу на всеукраїнському конкурсі з впровадження новітніх технологій у роботі та отримали сертифікати».

Хочуть знати все

Ще однією особливістю садочка є співпраця з київським журналом «Пізнайко».

«Зародилася вона у 2003 році, – говорить Ірина Стасюк. – Це була ідея Прикарпатського університету, бо ми тут поруч. А належала вона доктору педагогічних наук, професору Нелі Лисенко. Вона й запропонувала нам таку тему».

У садочку регулярно організовують свято – «Зустріч з Пізнайком». Воно особливо подобається дітям, бо в гості приходить Борсучок-Пізнайко. Він спілкується з малюками, розповідає цікаві історії, приносить подарунки.

Перші випускники дитячого садочка. 1984 рік

Аби відповідати назві, у садочок запрошують і різних цікавих гостей – художників, лікарів. Ірина Стасюк сміється, що дітки просто засипають їх запитаннями, бо хочуть знати все.

«Ми взагалі проводимо багато цікавих заходів, – говорить завідуюча. – Наприклад, свято «Наша родина», куди всі приходять у вишиванках – і діти, і батьки, і вихователі. Робимо тематичні прогулянки з дітками. На вулиці з ними граються і стрибають казкові герої».

Тут дітей привчають до працьовитості. У невеличкому городі малюки й садять полуницю, кабачки, петрушку. Велика увага приділяється й моральному вихованню – повазі до оточуючих та допомозі молодшим. Тому старші групи приходять до малих. Допомагають їм одягатися чи робити різні аплікації.

Вчитися працювати допомагає пасіка

Пасічники, музиканти, театрали

За словами Ірини Стасюк, різні цікавинки та новаторства, які вишукують вихователі, допомагають підсилювати навчальну програму. Сама вона, до речі, є ініціатором впровадження теми про бджільництво.

«Ми з колегами подумали, а чого не перенести приклад тої працьовитості, дружності і спів­праці бджілок у наш навчальний заклад? – розповідає завідуюча садка. – І маємо добрі результати. Ця тема нас здружила. Колись ще Василь Сухомлинський учив дітей з четвертого класу займатися пасікою. Ми також маємо свою, але іграшкову».

На першому поверсі з музичної зали чути дитячі співи. Малюки розучують нову пісеньку з музичним керівником Іриною Романовською.

«З дітками ми організували оркестр музичних інструментів «Станіславські музики», – хвалиться пані Ірина. – Там у нас дітки грають на барабанах, бубонцях, маракасах, сопілках, металофоні. Часто виступаємо в садочку на різних святах, а весною навіть були у філармонії на гаївках. Нещодавно проводили ярмарок «Дари осені». Було багато конкурсів, співів, танців».

Цікаву тему вже багато років веде і розвиває вихователь-методист Надія Мазурук.

«Через казку ми розвиваємо у дошкільнят мовлення, – розповідає пані Надія. – Вчимо говорити емоційно, використовувати міміку, жести. Казка в цьому допомагає. У нас тут є різні театри – тіньовий, з м’якими іграшками, пальчиковими, паперовими. Маємо настільний театр і шафу з костюмами».

До речі, Надія Мазурук також працює у садочку від самого початку. «На початках у мене в групі було 42 дітей, – пригадує вихователька. – Але з них усіх була лише одна дитина, яка потребувала особ­ливого підходу. Знали, як до неї підійти, як з нею справитися. Теперішні діти всі вимагають уваги. Можливо через те, що отримують багато інформації з телевізора, комп’ютера, це впливає на їхню психіку, розвиток. Тому батькам радимо більше спілкувалися з дітьми. От, одного разу у парку переді мною йшла мама з дитиною. А така прекрасна осінь, світить сонечко, всюди жовте листя… І цілу дорогу та мама не відривала мобільного від вуха, а на дитину – нуль уваги. Дуже хочеться, аби батьки говорили з дітьми. Показали, яка гарна погода, як світить сонечко, який побіг песик чи котик. Може, тоді діти будуть добрішими. Ми стараємося робити так у садочку, але без батьків результату не буде».