Свято в об’єктиві

У день свого весілля кожна наречена хоче відчувати себе найкрасивішою, найщасливішою та найбажанішою. І саме такою прагне відобразитися на своїх весільних фото. Як зробити, аби це було і гарно, і не так, як у всіх, читайте далі.

Ні – попсі

Бачили в інтернеті екстремальні весільні фотосесії? Наприклад, де наречена, не шкодуючи шикар­ної сукенки, купається у річці, кидається багнюкою чи лазить старим зруйнованим заводом. Хочеться запитати – а у нас таке роблять?

У більшості своїй зйомки у весільний день відбуваються за традиційним сценарієм. Зранку – як молода наводить марафет, фото у неї вдома, у нього вдома, розпис, вінчання, а потім виділяється пару годин на художні фото. При чому майже всі ці «вєсєлє» соваються у центрі міста. Ратуша, яйце, голуби, фонтани, парк, озеро – це стандарт.

Пам’ятайте про деталі. Фото Тетяни Полінник

Місць для весільних фото в Івано-Франківську справді не так багато, каже фотограф Таня Полінник. «І я не рекомендую там фотографуватись, – говорить вона. – Парк Шевченка, площа Міцкевича, різні фонтани, ковані вироби, пам’ятники – ці місця настільки вже спопсилися, що робити там основний акцент фотозйомки вважаю ознакою несмаку».

Також сьогодні стало модним фотографуватися у якихось дорогих закладах – ресторанах чи кафе. «Коли погана погода – це ідеальний варіант, – каже Таня. – Але знову ж таки, майте на увазі, що, крім вас, у тому ж таки ресторані, за тим же білим роялем, будуть мати фотографії ще як мінімум 40 наречених».

Вихід – або їхати за місто, або фотографуватися так, аби мало хто здогадався, що то Франківськ. Крім того, радять більше уваги приділяти не самому місту, а якимось дизайнерським штучкам, речам, які б гарно вписувалися у стиль весілля. «Хоча іноді буває й таке, що ти повністю придумуєш концепцію та сценарій фотосесії, погоджуєш з молодятами, а на саме весілля вони забувають взяти потрібний інвентар, або просто вже втомились і нічого не хочуть, – розповідає Таня Полінник. – Тоді доводиться виходити з того, що є. Фотографії, звичайно, від цього дуже програють».

Наречені – екстремали

А от варіант, коли «уже чоловік та дружина» обирають певний день після весілля, знову вдягаються нареченими та йдуть зним­куватися, фотографи називають ідеальним. Тоді спокійно і «без напрягів» можна зробити не нудні й не такі, як у всіх, фото.

Яке місце обрати? Та на що вистачить фантазії та сміливості! До речі, фотографи запевняють, франківські молодята зовсім не бояться екстриму і часто самі просять про якісь неординарні фотосесії. «Найекстремальніша пара, яку я фотографувала, купалась у Бистриці в своїх весільних нарядах», – розказує фотограф Оксана Захарчук.

«Нещодавно фотографувала пару біля водоспаду Гук, де наречена просто промокла до нитки, – пригадує Таня Полінник. – Ще добре пам’ятаю фотосесію на аварійному балконі – про те, що він може впасти в будь-яку секунду, мені сказали вже потім. Були фото і в горах, і в річках, на футбольному стадіоні, даху багатоповерхівки, вокзалі…».

«Пам’ятаю фотосесію у нічному Івано-Франківську, – каже фотограф Андрій Шустикевич. – На весіллі всі гості вже розслабились, то ми й поїхали з молодятами, дружками й дружбами у місто. Дуже непогано побавилися з освітленням, отримали гарні фото».

Будьте щирими. Фото Оксани Захарчук

Яке весілля без курйозів?

Весілля – річ цікава, а подекуди і смішна. Фотографи кажуть, як мінімум можна зловити кумедні вирази облич, а як максимум… От бідолашний наречений під час вінчання назвав свою майбутню дружину чужим іменем. Ну, забувся бідний, хвилювання то стільки. Добре, що наречена була із «розуміючих». Але вираз обличчя обох молодят в цей момент був дуже цікавим…

А як вам такий момент? Наречені урочисто випускають білих голубів, і птахи раптом щедро мітять дорогий костюм молодого. Фото вийшло неординарним.

«На одному весіллі молоді ну дуже вже хотіли сфотографуватися з кіньми, – розказує Оксана Захар­чук. – От, стоять вони біля них, позують, цілуються, а коник при цьому спокійно жує букет нареченої. А ще якось ми з нареченим прали плаття молодої у мильниці на подвір’ї в якоїсь доброї бабусі. Весело було».

«Пригадую, як одного разу, під час церемонії розпису в РАГС вбігає оператор, – розповідає Таня Полінник. – Надолужуючи час, намагається зняти все одразу, бігає по всій залі, створює купу гамору. А потім виявляється, що наша пара оператора не замов­ляла, а він просто помилився замовленням…».

І, звісно, як же ж без веселих кадрів із самої забави. «На одному із весіль старосту змушували разів із десять цілувати кухарку, – сміється Андрій Шустикевич. – Він бідний лишень і бігав на ту кухню. А як та кухарка вже на десятий раз відбивалася – чудові були кадри. А ще пригадую, як під час одного конкурсу, де дружба мав задом роздушити повітряну кульку, у нього тріснули штани. На фото – дуже добре видно».

А під кінець, аби фото зі свого весілля пара з гордістю переглядала і через півстоліття, фотографи дають основну пораду – не бійтеся бути щирими перед об’єктивом!