Те, що нинішні школярі полюбляють покурити чи попити пивка на перервах між уроками, уже ні для кого не є таємницею. Впоратися з цією бідою не в силах ні вчителям, ні батькам. Лікарі івано-франківського наркодиспансеру пропонують нову зброю у війні з дитячими шкідливими звичками – вносити всіх учнів, які вживають психотропи, у комп’ютерну базу даних.
Обличчя ворога
З ініціативи головного лікаря Івано-Франківського наркодиспансеру Валерія Скопича уже з наступної чверті у всіх школах міста мають запрацювати системи моніторингу дітей, які вживають психотропні препарати.
За словами Тетяни Черкасової, завідувача диспансерним відділенням обласного наркологічного диспансеру, це засіб, за допомогою якого вони зможуть побачити реальну ситуацію. «Сьогодні у нас на обліку по місту перебуває тільки 45 дітей, – розповідає лікар. – А всі чудово знають, що діти вживають спиртні напої та легкі наркотики, починаючи з 10‑12 років. Досить уже приховувати інформацію, буцімто у нашій школі такого бути не може. Ця система вводиться, аби ми отримали статистику і знали, в якому напрямку працювати. Можливо, акцент треба зробити не на алкоголі, а на марихуані. Ми не знаємо, що коїться у Франківську».
Система сама по собі дуже проста. У кожній школі інсталюється програмка і має бути виділена одна особа, яка би вносила інформацію. «От прийшов класний керівник 8‑Б класу і сказав – в мене такий‑то хлопчик курить травку, а така‑то дівчинка під час уроків розпивала спиртне, – каже Черкасова. – Не треба, наприклад, обстежувати дитину в лікувальному закладі для того, аби внести у програму. Відповідно, вносять ім’я, прізвище, по батькові учня, рік народження, де проживає, в якій школі навчається і яку речовину вживає».
Закодоване ім’я
Про те, що учні, які потрапили у програму, перебуватимуть на особливому обліку і до них буде інше ставлення, хвилюватися не варто, запевняють лікарі. Інформація про дитину буде повністю закодована по перших двох буквах.
«Звичайно, яка б мати чи батько хотіли, щоб їхнього сина занесли в базу даних, але ми моніторимо не конкретно учня, а саму проблему, – пояснює нарколог. – Ніхто не буде застосовувати ніяких репресивних заходів, ніхто не буде брати тих дітей на облік. Ми не будемо знати прізвищ. Єдине, що отримаємо, – це кількість дітей і що саме вони вживають. Для прикладу, прийде інформація з однієї школи – 10 чоловік курить, 20 – вживають алкоголь. І все. А в школі вчителі все чудово знають: хто курить, хто п’є. І батьки все чудово знають».
За словами Тетяни Черкасової, коли дитині виповниться 18 років, вона автоматично має вибути з цієї програми.
Камені спотикання
Ідея з програмою по суті непогана і мала б таки суттєво допомогти лікарям. Та у цій справі, як і в кожній, є кілька своїх немаленьких «але».
На практиці основними дійовими особами цього процесу мають бути класні керівники, діти та їхні батьки. Хто може мати певність, що в класного керівника не пом’якне серце і він не скаже дитині, яка курила: «Ну добре, Васильку, на цей раз пробачу, але більше такого не роби»?
«Це все буде на совісті класних керівників, – каже заступник начальника міського управління освіти Світлана Уварова. – Якщо вони думають, що можна поблажливо ставитися до того, що дитина курить і тим самим отруює себе, то це їхній вибір».
А одинадцятикласниця Олена каже так: «Класних керівників можна поділити 50 на 50. Є такі, що горою стоять за свій клас, лиш би про них не було нічого поганого сказано. А є такі, що говорять всю правду на педрадах».
Та не тільки совісність класних керівників може стати на заваді успішності проекту. Учні зараз видумали безліч способів, як приховати запах тютюну. «Вони дуже хитрі. Як викурили сигарету, зразу попили якоїсь водички і беруть дві-три жуйки до рота. Щоб почути запах, треба, аби дитина дихнула просто на тебе», – розповідає директор школи № 7 Марія Попович.
Другий учасник цього процесу – діти. «Впровадження цієї системи жодним чином не порушує їхні права, – запевняє Світлана Уварова. – Адже всі імена закодовані».
Але чи можна сподіватися, що хоча б зі страху потрапити у цю програму школярі стануть менше палити? Школярка Олена вважає, що навряд: «Це не надто сильний аргумент. От в одній школі минулого року всіх курців зняли на камеру і передали диск до адміністрації школи. Отоді учні справді перелякалися».
І звісно, батьки. Їх у цій справі найбільше лякає словосполучення – «база даних». «Мені здається, що це все має бути на рівні вчителя і батьків, – каже Оксана, мати дев’ятикласника. – Хтозна, чи не випливе колись ця вся інформація, бо все закодоване можна розкодувати. І чи не зашкодить це дитині в майбутньому».
Втім у батьків, аби внести дитину до програми моніторингу, дозволів не питатимуть. Тому що не буде жодних репресій. А жаль, бо куріння на перервах чи пиво після уроків учні вважають не таким вже й великим проступком. А найбільше лякає те, що є батьки, які теж так думають. Може, їх також треба внести до якоїсь бази даних?
Comments are closed.