Що робити з кавунами?

Вже кілька місяців Івано-Франківський міський голова Віктор Анушкевичус вирішує, що робити зі стихійним продажем кавунів. Мовляв, такого не має бути: де собі хотів, там висипав, і торгуєш. Проблему вирішують. Кавунів на дорогах при в’їзді в місто стало значно менше. Однак, вони все одно час від часу зустрічаються. На останній апаратній нараді міськвиконкому чиновники знову вирішували: що з цим робити?

Анушкевичус кілька тижнів тому запропонував відвезти конфісковані кавуни дітям у інтернат. Чиновники почали вирішувати: як саме це зробити. З’ясувалося — непросто. «Там ціла процедура, — поскаржився начальник відділу торгівлі Ігор Витриховський, — але питання не вирішується. Ми вже і в суди понаписували, і бозна куди, а питання все не йде».

Витриховський каже, що прийти і забрати — легко. Однак віддавати конфісковану продук­цію управління торгівлі не має права. І все це тому, що немає сертифікату якості. А без нього ніяк. Більше того, навіть якщо б хтось вирішив порушити закон і віддати кавуни без документів, то в інтернаті ніхто не має права їх прийняти. Бо є небезпека, що діти можуть отруїтися. Відтак усі причетні до цієї справи інстанції питання вирішити не здатні. Відповідальності таки забагато.

Мер спробував вияснити: хто ж таки має право робити обстеження кавунів на предмет якості? За словами Витриховського, це мала б робити ветеринарна служба. Однак вона відмовляється працювати з продукцією, яка є предметом стихійної торгівлі.

«Це є чистий Содом і Гоморра», — заявив начальник відділу правоохоронних органів оборонної та мобілізаційної роботи Богдан Маланюк. Далі він пояснив, за що так назвав проблему. Мовляв, щоранку вони рекомендують міліції вилучати продукцію, яка належить стихійній торгівлі. Таким чином вони вже вилучили рибу біля Ратуші («Репортер» писав про цю історію — Ред.). А після того постало питання: що з тією рибою робити? Бо спершу вона пролежала в одній інстанції, потім в іншій. А далі? Ніхто сказати не може.

Виявляється, що всі служби, які досліджують продукцію на предмет якості, мають право перевіряти тільки товари з ринку. А все, що поза ринком, не входить в їхню компетенцію. За словами Маланюка, вони вже і в міську, і в обласну санстанцію зверталися, і в лабораторію. Рішення немає. Те саме може стосуватися і кавунів.

До речі, є проблема навіть з утилізацією. Адже суд мусить дати рішення, що робити з товаром. До цього продукти повинні залишатися цілими і неушкод­женими. Працівники виконкому зверталися із проханням до голови Івано-Франківського міського суду Андрія Малєєва, аби прискорити рішення. Тобто вирішити питання не за місяць, а за два-три дні. Однак відповідь була теж невтішною. «Всі від себе відпихають», — поскаржився Богдан Маланюк.

Анушкевичус вислухав чинов­ників і порадив їм звернутися до начальника юридичного відділу Ігоря Сегіна. Виявилося, що вони вже з ним говорили. «Сегін заколотив точно так само, — запевнив Маланюк. — Він переписав нам інформацію на двох листках, що можна, а що не можна».

Виглядало, що мер хоче знайти чиновника, на якого би «звісити» відповідальність за проблему, але не знає на кого. Тож, він вирішив поговорити про це з головним лікарем міської санстанції Миколою Недоступом. «Ви мені говорили, що це не ваша компетенція. Я вам доручаю, щоб це була ваша компетенція. А якщо ні, то напишіть мені офіційно: чому? Дайте мені посилання на закон».

Недоступ із відповіддю не забарився. За його словами, є Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», в якому чітко розписано, що саме є небезпечною харчовою продук­цією. До речі, згідно зі статтею 22 цього закону небезпечними є харчові продукти, «на які відсутні супровідні документи виробника (власника), що підтверджують їх походження, або документи, що підтверджують їх якість і безпеку».

«Замкнуте коло, — виправдовувався Микола Недоступ, — але ту продукцію, на яку немає документів, я, як медична служба, не маю права робити дослідження. Крапка». Під документами він мав на увазі сертифікат якості. Мер збентежено запитав: «Якщо сертифікат якості буде, то для чого ви мені тоді будете потрібні?».

Питання залишилося без відповіді. А міський голова підсумував: попри те, що наше законодавство суперечливе, якщо хтось хоче вирішити проблему, то він шукає шлях, а якщо не хоче — шукає причину. Далі він дав Ігорю Сегіну доручення: знайти можливість вирішити це питання з юридичної точки зору.

Цікаво, як Сегін це зробить? Адже згідно із статтею 22 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» небезпечна продукція підлягає утилізації. Невже юридичний відділ знайде спосіб обійти цей закон? Якщо заради доброї справи їм вдасться  віддати кавуни в інтернат, то наш їм за це уклін. Але, скоріше за все, цього не станеться. Зрештою, й сезон кавунів скоро закінчиться.