Навесні, коли майже всіх тягне на якісь романтичні пригоди, хочеться чогось нового, особливого. От «Репортер» і пішов попрацювати у дуже специфічне місце — магазин інтимної продукції. Здавалося, що іванофранківці — сором’язливі та дещо цнотливі до таких речей. А виявилось…
Є вісімнадцять?
Недалеко біля франківського ЦУМу — яскрава, червона вивіска, на якій намальовані полунички. Сходи ведуть вниз. Двері з написом: «Увага! Продукція сексуального характеру!». Не лякає. Не бентежить. Інтригує. Знову вниз. Якось усе загадково — напівтемрява, запах ароматичних паличок, десь там ще нижче — приємна музика.
«Репортер» зустрічає продавець-консультант Наталя, молода симпатична жіночка з веселою вдачею. Напевно, з іншим характером тут не попрацюєш. Є в неї й напарниця, вона міняють одна одну щотижня. Сім днів на роботі — сім удома.
Робочий день почався аж надто спокійно. Десь до першої години — жодного покупця. Чи то піст, чи що? Наталя каже, що найбільший попит на «інтимну» продукцію на 8 березня та день Валентина. Але ось по сходах хтось спускається. Кілька підлітків напружено-впевнено прямують до вітрин.
«Хлопці, вам вісімнадцять є?», — запитує Наталя. Відповіді ми не почули, бо ті почервонілі втекли. А от щодо серйозних клієнтів, хоч напарниця каже, що такі є та ще й постійні, поки що — глухо.
Садо-мазо екскурсія
Ближче до вечора — пішли люди. Зайшов досить солідний мужчина. Його дуже цікавили штучні вагіни. Та відразу почав виправдовуватися, мовляв, це для благої мети — для банку сперми. Ми повірили. Він купив, пішов щасливий і радісний.
Впевнена хода наступного відвідувача вмить змінилася, коли він побачив за прилавком двох дівчат. Знітився. «Може, вам чимось допомогти?». «Ні, я просто подивлюся». Потім він раптом згадав, що конче має комусь зателефонувати та побіг сходами на вулицю. Напевно, дзвінок був надважливий, бо його повернення ми так і не дочекались.
«Таких покупців буває багато, — каже Наталя. — Прийдуть сюди, явно збираються щось купити, але не можуть наважитись сказати, що їм потрібно. Особливо, якщо продавець не один. Коли до мене приходять знайомі, лиш чую, що хтось йде, то прошу друзів сховатись у комірку. Бо клієнти таки соромляться. Все ж таки наодинці зізнатися про свої проблеми чи фантазії значно легше».
Найсмішніше, продовжує напарниця, коли купують щось таке дуже інтимне, а потім по кілька разів наголошують, що це не їм. Другу в подарунок. Просто так, по приколу. От і виходить — купують багато, але все не собі, не собі…
І знову нікого. Прийшов час ближче ознайомитися з асортиментом. Зліва — все для жінок. Багато розкішної та звабливої білизни, щоправда, ціни — зашкалюють. До речі, є й така, що можна їсти. Чи смачна — невідомо, не пробували.
 |
«А ось куток садо-мазо, — показує Наталя. — Батоги, наручники, браслети з шипами, шкіряні маски. Садомазохістів у Франківську дуже мало. Хоча, збоченців не бракує — інколи такого наговорять, що нереально уявити. Але мусиш те все вислуховувати, бо така твоя робота. Тож ми тут і сексопатологи, і психологи, і гінекологи».
По центру — знову жіночий куток. Штучні чоловічі органи — від зовсім невеликих до просто страшного розміру. Зі стразами, у вигляді банана, моркви чи кукурудзи. Добре, хоч продавцеві нічого не треба пояснювати клієнтові — інструкція висить на видному місці.
Справа — невеличка чоловіча територія. Тут і надувні дівчата, до речі, не з дешевих, і штучні жіночі органи та помпи для збільшення чоловічих принад. Останні, кажуть, беруть на ура.
Далі — вітрина з косметологічною продукцією, наприклад, парфуми з феромонами. І для чоловіків, і для жінок. Покропився — і вся протилежна стать твоя, якщо, звісно, у неї з нюхом проблем немає. Є й різноманітні креми, чаї, таблетки — на всі випадки життя: і для збудження, і для притуплення відчуттів.
«До нас часто заходять іноземці, — розповідає напарниця. — Купують жіночі збуджувачі».
Кохання не купиш
Наталя працює тут уже три роки. Каже, якби записувала всі історії та пригоди, які траплялись у магазині, то могла би видати декілька збірників життєвих анекдотів. Щоправда, усі про секс.
«Купив у нас один хлопчина надувну жінку, — згадує Наталя. — Приходить через два тижні, розчарований такий, і кричить: «Та вона дурепа!». Я не зрозуміла, перепитую: «Як це?». А той: «У неї дірка в голові!». Ну то купив собі іншу. А от ще одна «надувна» історія.
«Приходить дуже солідний молодий мужчина, — продовжує напарниця. — Гарно та стильно одягнений, видно, що працює десь на керівній посаді. І купив у нас найдорожчу надувну жінку. Через деякий час приходить знов — купив щось інше. То я зі смішком питаю: «Як там ваша жінка?». А він: «Чудово! Всім задоволена». Можна лише здогадуватись, які жінки йому зустрічались, що він проміняв їх на цю — резинову та мовчазну».
Наталя говорить, що далеко не всі тутешні відвідувачі молоді. Буває, бабці заглядають. Запитують насіння полуниці. Коли ж бачать, що тут за продукція, на диво, не обурюються. Кажуть, що зробиш — і такого треба. Крім того, секс-шоп часто відвідують і дідусі, правда, точно не за насінням.
«Приходить тут один дід, ледь сходами спускається, — каже продавець. — Часто купує панчохи для коханки. А інший колись вібратор купив».
За словами Наталі, часто приходять одружені жінки, дякують і розповідають, що ці всі прибамбаси врятували їхнє сімейне життя. Отак, навіть щось і з користю є.
Отож, іванофранківці виявились не такими вже й цнотливими. Полюбляють такі штукенції. Але, напевно, таки краще — справжнє та з коханою людиною. Бо тільки така не помічатиме ваші недоліки та розвіє усі комплекси. А цього тут не продають.
Comments are closed.