Маняві – 400 років

Минулого тижня у Хресто-Воздвиженському Манявському чоловічому монастирі відбулась велика Священна літургія з нагоди 400-річчя заснування монастиря. Разом із численним духовенством області літургію відправив Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

На свято Івана Хрестителя до Манявського монастиря, що на Богородчанщині, з’їхалася сила-силенна людей з цілої області. У переддень свята з Івано-Франківська відправилися близько 60 паломників. Люди різного віку, від 18 до 60 років, вирушили о дев’ятій годині ранку. До Маняви дісталися близько десятої вечора.

«Ми вперше цього року йшли у такій прощі, – каже іванофранківчанка пані Марія. – Незважаючи на те, що постійно йшов дощ, дорога була напрочуд легкою, ніхто сильно не змучився та не змерз. Поселили нас – кого у монастирі, у келіях, а кого в палатках».

Перед монастирем для палом­ників МНСники розбили великі намети з ліжками, намет-медпункт та їдальню. Але довго у них паломники не засиджувалися. Бо всі вже від самого ранку були у монастирі.

Цього року в Маняві відзначали 400 років заснування монастиря. З патріаршим візитом на Прикарпаття завітав і Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. До його приїзду в монастирі добре готувалися. Діти у вишиванках, з короваєм зустрічали патріарха. У довгі шеренги вишикувалися священики та навіть військовослужбовці.

«Я кожного року приїжджаю на свято у Манявський скит, аби помолитися на цьому святому місці, благословити людей, утверджувати віру та відроджувати духовність в нашій державі, – каже патріарх Філарет. – Без відродження духовності жодна держава існувати не може. Завдання Церкви – утверджувати мораль у цьому суспільстві, тому що ви бачите, як вона занепадає у світі, і від цього виникають різні проблеми. Церква покликана для того, щоб утверджувати загальнолюдські, духовні та християнські цінності, але не те є головне. Головне – Церква повинна нагадувати про вічне життя, тому що ми тут на цій землі тимчасово, як подорожні. Манявський скит має велике значення для держави. І Києво-Печерська лавра, і Почаївська лавра, і Манявський скит – це є святині українського народу, до яких завжди тягнулися люди. В цьому році ми відзначаємо 400 років від заснування, то це значить, що стільки років цей монастир був святинею нашого народу».

Разом з численним духовенством патріарх відправив тригодинну Божественну літур­гію. Потім великою процесією прочани й духовенство тричі обійшли церкву. Патріарх освятив великий хрест перед храмом, який поставили до 400-річчя монастиря. Прочани кажуть, що тут, біля того хреста особлива аура.

«Цього дня вже багато років поспіль з усіх куточків Прикарпаття на велику відправу приїздять прочани, монахи та священики, – каже місцева мешканка Марія Порохончук. – Тут живе багато монахів, все файно відбудували, все мають. Торік аж з Ізраїлю були. З нашого села в монахи чомусь не йдуть, із сусідніх є. У Скиті правлять молитви, що допомагають хворим. А нині, кажуть, що як будуть дзвонити дзвони на Службу Божу, то треба ставати і подумки говорити всі свої прохання. Ще цього дня дуже добре посповідатися і запричащатися. У мене онук сиротою лишився, то приходжу кожного дня на молитву».

Найспокійніше того дня було біля Блаженного каменя. Через дощ і грязюку охочих підніматися на гору було небагато. До речі, водиці з каменя нині не нап’єшся, якщо й накапає за добу горнятко, то вже добре. А шкода.