Хобі франківчанки Ірини Свиренчук її чоловік сприймає цілком серйозно. Допомагає. Двійко діток бавляться з кицьками. Пані Ірина каже, що коти – чисті тваринки, дітям навіть зовсім не обов’язково мити руки після забави з ними. «Та й узагалі мої коти не рвуть килими, не вважають капець своїм туалетом. Їх треба виховувати, – говорить Ірина. – Люди теж бувають різні».
 |
Гідне виховання
До кімнати граціозно заходить красивий сіро-блакитний кіт з великими очима. Не помітити його аристократичні повадки просто неможливо. Господиня підтверджує: він завжди і всюди поводиться достойно. «Це британський короткошерстий. Контактний, жодної агресії, – розповідає Ірина. – Моя донька називає його пельменем. Він завжди знає своє місце. Ще маю кішку персидської породи – тиждень тому вона народила двох хлопчиків».
До речі, щодо лікувальних умінь кицьок. Ірина говорить, що, наприклад, нелюбимі багатьма чорні коти корисні для людей, які страждають вроками, бо вбирають негатив. Білі – лікують головний біль. «Будь-який кіт відчуває хворе місце та огортає своїм тілом відповідну ділянку – голову, живіт, груди – тоді людині легшає», – каже жінка.
Є правила і в паруванні котів. Ірина Свиренчук стверджує, що для кішки цілком достатньо однієї в’язки на рік, якщо, звісно, власник не хоче більше кошенят. А щодо лютого-березня, які традиційно вважаються місяцями котів, то це міф. Бо насправді тічка в кішки буває кожних 35 днів, а кіт хоче завжди – всі 365 днів на рік.
 |
Порода – це недешево
Нещодавно Ірина повернулася з XV міжнародної виставки у Києві. «Загалом там вистав-лялися більше сотні різних котів, – каже вона. – Я везла двох кошенят: одного на експер-тизу до суддів, а іншого – для реклами».
Британське короткошерсте кошеня Ірина Свиренчук продала за 400 доларів, крім того, його ще й визнали найкращим у кольорі серед своєї породи. Нові породи завжди привілейовані на виставках. До них і судді лояльніші.
А наймоднішою, найдорожчою (5 тисяч євро) та найбільшою серед домашніх котів зараз вважається ашера – так званий домашній міні-леопард. Цю породу (вага – до 14 кг, висота – аж до 1 м) спеціально вивела біотехнологічна компанія Lifestyle Pets.
За словами Ірини Свиренчук, на Прикарпатті є близько тридцяти сімей, які виховують породистих кішок. «Але, по-пер-ше, не всі виставляються. По-друге, не всі, хто купує, платять за родовід. Спершу не планують розводити, та коли настає час, телефонують за допомогою. Але оскільки тоді вже нічого не вдієш, то часто шукають дворову кішку, парують і продають як нібито породисте кошеня. Хоча це неправда».
Відро з дипломом
Кота треба харчувати так, як це відбувається у природі, вважає Ірина. «Кефір і сирочок котикам ще можна, – говорить жінка. – А от щодо солодкого, молока та риби, то це просто мультяшна помилка». За її словами, насичення котячого організму фосфором приводить до сечостатевих проблем. А після дешевого корму кіт отримує цілий букет хвороб, після чого доводиться бігати до ветеринара. А далі – похорон і похід на базар за новою «проблемою».
За підрахунками Ірини Свиренчук, річне вигодовування породистого кошеняти коштує 3 тисячі гривень. Щоправда, тоді є економія на котячих лікарях. Так, Ірина каже, що ходить до ветеринара хіба за ветпаспортом. Вакцинацію робить самотужки і обходиться вона їй у 110 гривень. Всі інші хвороби можна попередити, стверджує жінка.
Іра тішиться, що на виставці разом зі своїм кошеням, крім кубку та диплому, заробила ще й відерко доброго корму вартістю 550 гривень. Каже, домашньому «пельменю» цього вистачить на півроку. До речі, якщо тварина відповідає стандартам, то витрати на участь у виставці можуть і повернутись.
«Хотілося б розвивати традицію виставок на Прикарпатті, та наразі це надто складно, – говорить Ірина. – За останні кілька років я зрозуміла, що фелінологія (наука про кішок) і Франківськ – це щось несумісне. Принаймні, зараз. У нас навіть клубу немає, в якому будь-хто міг би взяти здорову тваринку з паспортом і родоводом».
У Західній Україні повноцінний клуб функціонує тільки у Львові. Над ним – столичний «Пан Коцький». Івано-Франківський підклуб – філіал львівського. Щоправда, без даху над головою.
Ірина каже, аби виростити породисте кошеня, треба вкласти серйозні гроші. Та мало хто розуміє, що тварина може коштувати 600 доларів. «Перед святами людей у магазинах – повно, не можуть накупитися харчів і спиртного, – говорить жінка. – А віддати частину коштів на радість дітям – чомусь складно».
