Кому Діда Мороза?

Для прикарпатських акторів та аматорів настав час жнив. Адже зараз Дід Мороз і Снігурка – найзатребуваніші на новорічних корпоративах чи у людських домівках.

З баяном – круто

«Полювання» на них починається одразу після Миколая. У Івано-Франківську їх виявилося не так уже й багато. Навіть є спеціальні фірми, що займаються організацією свят. Таких ще менше, зате ціну тримають – від 500 грн. за годину роботи Діда та його онуки. Дешевше – у театрі.

Актор театру ляльок Роман Янош працює Морозом ще з 1980-х років. Каже, що за цей час назбирав історій стільки, що можна писати книжки.

«Раніше магнітофонів не було, то Дід Мороз з баяном був навіть дуже крутим, – сміється Роман. – Серед новорічних героїв були популярні Дід, Снігурка та сніговичок. Взагалі, справжній пік на Дідів Морозів почався за часів Кучми, коли люди почали організовувати корпоративи, ресторани були заповнені. Потім за Ющенка – спад, а зараз взагалі… Знайомі кажуть, що дуже мало ресторанів працюватимуть у новорічну ніч. Бо народ не має грошей. Раніше замовлень за день могло бути 6-8, інколи не встигав, ділився з колегами. Нині значно менше».

У Франківську «театральний» Дід Мороз коштує 250-300 грн. за годину. У Києві – так само, тільки в доларах.

«Все одно наші люди кажуть – дорого, – говорить Снігуронька Олена Хомяк. – Але ж у нас на день по три вистави, а потім ще маєш йти у прокурені зали. А от до дітей – завжди з радістю».

Їх не обдуриш

Усі стверджують, що з дорослими працювати найважче. Різна публіка і треба під кожного підлаштуватись. Якщо студенти – найкращий варіант, вони далеко від дітей не втек­ли, заводяться легко. Офісні працівники чи банкіри більш закриті – одразу контакту й не знайдеш, їм щось концептуальне подавай. А є й такі, що бажають сороміцького: кілька конкурсів з «полуничкою» – і свято вдалося.

«Мені здається, що ці персонажі вже відходять – саме Дід Мороз і Снігуронька, – говорить Олена Хомяк. – Певно, той гумор, який очікують дорослі – то не мій гумор. Часто на корпоративах до Снігурки залицяються. Не дуже приємно. Діду доводиться її рятувати. От, «заморожує» зухвальців, чи торги влаштовує. Але завжди якось викручуємося».

Але справжнє задоволення – працювати з дітками. З ними забуваєш про все. Навіть про гроші.

«Їхня реакція дуже кумедна, – каже Роман Януш. – Можуть від хвилювань забути віршики, тож мушу знати все напам’ять та підказувати. З цього зазвичай тішаться їхні батьки – і з дитини, і з Мороза. Бувало й таке, відчуваю, що відклеюється борода, тоді кажу, що до мене телефонують зайчики, відійду у бік, поправлю».

У таких казкових персонажів діти вірять так десь класу до четвертого, хоча трапляються й дуже серйозні та скептичні першокласники.

«Навіть отут, у театрі, роздягаюся, і дитина бачить, що якийсь дядько натягає костюм Мороза, – говорить Януш. – Виходжу на сцену чи до ялинки, а там для них того дядька вже не існує – є Дід Мороз. І це прекрасно».

«Приходимо до дітей знайомих, – говорить Снігурочка-Оленка. – Одна дівчинка пояснює своїй подрузі: «Дивися, Женю, оце тьотя Лєна, вона грає Снігуроньку, а це – справжній Дід Мороз. Він для них завжди справжній».

Новий рік – непоганий підробіток і для студентів, особливо з факультету акторської майстерності. «За нашу самодіяльність багато грошей не беремо, десь 100-150 грн. за годину, – розказує студентка Наталя Федик. – На корпоративах не працюємо – нема своїх зв’язків. Зазвичай ходимо до знайомих додому й тішимо малечу. Трапляються діти набагато серйозніші за батьків. Одного разу першокласник влаштував моєму «діду» справжній допит. Усе розпитав: на чому приїхали, чи в наших оленів носики світяться, де живемо, що їмо, де, врешті-решт, дідова баба?! Здається, не дуже повірив. Їх не обдуриш».

Вчимо вірші разом!

За словами акторів, діти бувають дуже різними. З деякими – дуже непросто. Вседозволеність часто вилазить боком.

«В одного хлопчика була справжня істерика, що йому не такий подарунок принесли, – пригадує ще один Дід Мороз, студент Олександр Ільків. – То реально було не до свята. Ми не знали, що робити. Казали, що наступного року принесемо кращий подарунок, більший. Але ж треба було вже і негайно! І батькам було ніяково перед нами – бідні люди».

А от Роман Януш навпаки помітив, що дітки останніми роками стали добрішими, релігійнішими. «Віршів діти вчать менше, вже майже не готуються до нашого приходу. Натомість, є великий плюс – знають багато молитов», – говорить він.

Погодьтеся, нелегка робота у новорічних дідів з онуками. Допомогти їм можна тільки одним – позитивом, посмішками, увагою до близьких.

З прийдешніми усіх святами!