Люди, яких у 2006 році охрестили дітьми війни, нині масово ходять по коридорах Пенсійного фонду та суду. Адже, згідно з законом, вони мають право на доплату до пенсії у розмірі 30 % від прожиткового мінімуму (нині – 216 грн. щомісяця). Проте, ці кошти у бюджеті не передбачили. Точніше, їх туди заклали, але далеко не в необхідному розмірі.
У 2007 році підвищення до пенсії виплачувалася тільки тим дітям війни, які є інвалідами. Вони отримували доплату – 50 % від розміру надбавки, передбаченої для учасників війни. З початку 2008 року в дію вступив закон, який стосувався вже усіх дітей війни, незалежно від того, є вони інвалідами чи ні. Однак, сума нарахувань становила втричі менше законної – 10 % від прожиткового мінімуму. Тобто, на той час – 47 грн.
Із травня по червень того ж 2008 року ця сума зростала на копійки і більше не залежала від прожиткового мінімуму. Так, із жовтня 2008-го і донині діти війни отримують надбавку до пенсії у розмірі 49,8 грн. Відтоді ані про 30, ні про 10 % уже не йдеться… При цьому прожитковий мінімум з 2008 до 2010 року зріс від 498 до 723 грн. Тож за останні кілька років люди недоотримали по кілька тисяч гривень.
Такими історіями в Україні важко когось здивувати. Це не перший випадок, коли закон прийняли, а механізм його дії і фінансове забезпечення або не відпрацювали, або взагалі опустили. Утім, закон є, тому люди вимагають свого.
«Мало того, що нам роками не доплачували те, що належить нам по закону, вони ще й примушують людей стояти у чорних коридорах та просити милостиню! – обурюється пані Валентина, мешканка Івано-Франківська. – Я теж дитина війни і вже другий місяць ходжу з документами та вимагаю, щоб нам виплатили гроші. Мені мають повернути 3,5 тисячі, які в мене вкрала держава, але вони відправляють нас у суди. Чому ми маємо судитися? Я звіку ніколи не судилася, навіть в міліції не була».
Останні два місяці, кажуть у Пенсійному фонді (ПФ), люди ходять до них масово. І припус-кають, що так буде до тих пір, поки не перейдуть усі діти війни. У Івано-Франківську їх приблизно 16 тисяч.
Начальник міського управління ПФ Ганна Коцюк говорить, що вони вжили усі можливі заходи, аби пришвидшити процедуру і не затримувати людей. Відтак, дітей війни приймають у Фонді тричі на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця до обіду). І за день обслуговують до 200 осіб.
«Ми приймаємо заяву, розглядаємо її та впродовж кількох хвилин вже даємо людині відповідь, – стверджує Ганна Коцюк. – Швидше ми працювати вже не можемо. Бо є людський ресурс, можливості. Людей багато, не всі хочуть стояти в черзі, навіть попри те, що ми обслуговуємо одну людину протягом кількох хвилин».
Отже, після черг у Пенсійному фонді люди йдуть до суду. І відсуджують у держави те, що їм не доплатили. Хтось – різницю виплати за півроку, хтось – за рік, а хтось і за три роки.
Наразі понад тисячу дітей війни відсудили та отримали виплати за рішенням суду. Багато ще отримали документи та чекають грошей. Однак, це лише одна п’ятнадцята з усіх, які проживають у місті. До речі, за інформацією з Пенсійного фонду, діти війни, отримавши разову компенсацію, повертаються до старого «тарифу» – їм знову ж таки продовжують нараховувати по 49,8 грн. Отже, можна припустити, що продовжиться і поневіряння людей у судах…
