Діти пишуть про футбол

Шкільний турнір з футзалу «Кубок Президента НФК «Ураган» Олександра Бубена» повниться не лише футзальними, а й творчими поєдинками. Третій сезон масштабного спортивного проекту дав старт і конкурсу творчих робіт. Креативна франківська дітвора ще з листопада змагалася за спеціальний приз – електронну книгу, фантазуючи на одну тему – «Ураган через 10 років: посміхнись майбутньому». «Репортер» пропонує найкращі роботи.

Жив-був хлопчик. Звали його Сашком. Він захоплювався багато чим, проте його пристрастю був футбол. Сашко мріяв грати як Мессі, Роналдо чи Марадона. Ця заповітна мрія не покидала хлопця ні на мить. Навіть уночі йому снилося, як він грав то за голкіпера, то за нападника, вигравав матчі. А вдень він вдягав бутси та вдосконалював свій дриблінг зі старим м’ячем. Та одного разу батьки сказали Сашкові, що досить просто буцати м’яч. Бо всі знали, що у спортивному царстві богині перемоги Ніки відбувався набір у дитячу футбольну команду клубу «Ураган». Багато хлопців прийшло, щоб здійснити заповітну мрію. Проте Сашко знав, що футболісти – далеко не боягузи й завжди мають бути мужніми. Сашко був дуже старанним, тому потрапив у команду…

Тепер Сашко виріс, йому 16 років. Багато чого в команді змінилося:

1. Стратеги день і ніч мудрували над тактикою гри, враховували кожний крок суперників.

2. Футболісти день і ніч, як олімпійці, тренувалися, що хоч завтра – до олімпійського резерву.

3. Геральдисти склали герб команди.

4. Та найголовніше – могутні дракони взяли під опіку гравців, ставши талісманом команди.

…Це був напружений матч, против­ники вигравали, прихильники клубу знічено опустили голову. Атмосфера була гнітючою, в повітрі витала тривога. Здавалося, нічого не могло виправити становище. Та на останніх хвилинах матчу «Ураган» забиває свій переможний гол! То був початок великої історії команди «Ураган»…

Коли Сашко виросте, він обов’язково стане тренером. А зараз він грає за «Ураган».

Тож усміхнись, «Урагане», бо тебе чекає велике спортивне майбутнє!

Діана Боднаренко, СШ № 1, 9-В

От уже рік минув з того часу, як наша славна футзальна команда «Ураган» відсвяткувала 10 років. Десятиріччя – перший серйозний ювілей «Урагану». А ювілеї, як правило, надихають на узагальнення, підбиття підсумків. У 2002 році, коли в Івано-Франківську Олександр Бубен заснував НФК «Ураган», зірки на небі були до нього прихильними, як і протягом наступних років. За цей час «Ураган» не лише здобув перемогу у Чемпіонаті України з футзалу (2010-2011), виборов Суперкубок (2011), а й спробував свої сили на європейському рівні, успішно виступивши в елітному раунді Кубку УЄФА. Сьогодні НФК «Ураган» – це відомий футзальний бренд, дієва школа професіоналів, з яких бере приклад молодь Прикарпаття.

Усі мріють, щоб «дракони» кожного сезону здобували чемпіонство. Але історія «Урагану» повниться не тільки видовищними перемогами, але й прик­рими поразками. Втім, не потрібно опускати руки, треба вміти виправляти помилки.

Футбол – гра команди, а не одного гравця. Головне правило: «Один за всіх і всі за одного», а сама назва клубу – «Ураган» – передбачає стрімку, видовищну, командну гру.

Протягом існування команди вболівальники клубу бачили багато талановитих футзалістів. Але є такі, що від самого заснування грають у НФК «Ураган», і не з чуток знають історію клубу. Андрій Сімка та Роман Кіндратів от уже одинадцятий рік доводять свою професійну футзальну міць.

НФК «Ураган» дає можливість захищати свої кольори не тільки українським, а й закордонним футзалістам. Першими легіонерами в команді стали троє бразильців: Ренатіньо, Сержао й Біро Жаде. У 2011 році лави бразильців поповнили Карліньос та Мукадо. А у 2012 році НФК «Ураган» підписав контракт із першим в українському футзалі польським легіонером Павелом Будняком.

Приємно, що НФК «Ураган» дає можливість проявити свій талант у футболі і школярам Івано-Франківська. Уже третій рік поспіль команди шкіл міста змагаються за чемпіонство та головний приз – 80 000 гривень – в «Кубку Олександра Бубена». У перспективі хотілося б бачити більше вихованців клубної ДЮСШ на всеукраїнських і міжнародних змаганнях. Олександр Бубен приділяє велику увагу розвитку дитячо-юнацького футзалу в місті. Планується побудувати Академію Футзалу, яка б дала можливість залучати до спорту не тільки місцевих хлопчаків, а й дітей з області та Західної України.

На Прикарпатті дуже люблять футбол, їм цікавляться не лише хлопці, а й дівчата. Потужна гра «Урагану» не залишає байдужими навіть їх. Недарма «Ураган» – народний клуб, адже улюб­лений народом.

«Урагане», після десяти років свого існування не зупиняйся! Посміхнись своєму майбутньому та впевнено йди до нього, незважаючи ні на що!

Сніжана Слободян, ЗШ № 28

* * *

Футбол – це просто гра чи хобі?

А чи душі тривожний стан?

В футбол у нас вже грає кожен,

Та є найкращим – «Ураган».

Футбол у спорті – це мистецтво,

Так вболівальники твердять,

І на трибунах завжди людно,

Коли іде чемпіонат!

А футболіст – це не робота.

І точний пас, як Божий дар,

Щоби попасти у ворота

І не помітив воротар.

За «Ураган» ми вболіваєм,

З командою наші серця.

Ми перемоги їм бажаєм,

Будемо з ними до кінця!

І не забудемо ніколи:

Азарт і крик завзятий «ГО-О-ОЛ»!

Бо рідний «Ураган» франківський

Дає нам якісний футбол.

Анна Фешовець, ЗШ № 13, 10-А

* * *

Жили-були на білому світі добрі молодці. Гарні собою і дужі, сміливі та зав­зяті. І вирішили вони знайти чарівну країну Ураган.

Йшли вони з усього світу по стежині, вимощеній червоними, чорними й білими цеглинками. На шляху трап­лялися їм різноманітні труднощі та перешкоди, але добрі молодці сміливо долали їх і далі йшли до своєї мети. І за їхні терпіння, витривалість та наполег­ливість нагородив їх Ураган міцним здоров’ям, командним духом і спортивним азартом.

Працювали хлопці не рік і не два, не жаліли ані сил своїх, ані часу, а за старання свої отримували безліч достойних перемог у битвах численних, і були за це щедро нагороджені.

Ось тоді зрозуміли хлопці, що опинились у справжній казці, де збуваються всі заповітні мрії. І триває ця казка лише десять років, і все найцікавіше в ній ще попереду!

Нашій казці не кінець, а хто слухав – молодець!

Марія Космій, ЗШ № 13, 10-Б