А ви би зважилися на те, щоб ваше весілля обговорювала вся Україна? Смілива пара Люба та Володимир Очеретнюки — вона з села Новиця Калуського району, а він із села Оболоня Долинського району — вирішили взяти участь у проекті «Чотири весілля» на телеканалі «1+1». Для тих, хто жодного разу не бачив цього телешоу, спробуємо пояснити ідею: чотири пари молодих беруть участь у зйомках, усі наречені відвідують усі весілля суперниць та оцінюють їх балами. Хто набере найбільше — відправляється у романтичну подорож.
Як відбувалися зйомки та чи справді всі наречені там аж такі стервозні, ми довідались у наших учасників.
Пригоди молодого лейтенанта
Історію кохання Люби та Володимира сміливо можна назвати однією з найромантичніших. Люба перегортає фотоальбом і зачаровано розповідає про перше знайомство. Показує кожну малесеньку річ, яку коли-небудь дарувала чоловікові, а той для неї: подушечки, горнятка, свічки, різні аплікації, зроблені власноручно, а на найвиднішому місці — картина-візуалізація мрій. До речі, з неї все й почалося.
«Я працювала в Івано-Франківську в магазині мобільного зв’язку, — каже Люба. — Одного разу проштрафилась, і мій шеф послав мене на роботу в Долину, як покарання. Там до крамниці зайшов Володя. Ми розговорились, познайомились і вже більше не уявляли себе один без одного. Познайомилися 15 липня, а вже 28 липня, на Володимира, я йому зробила подарунок — оцю «візуалку». Повирізала з журналів красиві картинки, поетапно поклеїла, підписала. Він у мене пожежник — молодший лейтенант. Та історія так і називалася — пригоди старшого лейтенанта».
Люба показує на картині веселого офіцера. Там же — купа сердечок, романтичні вечері, різні подарунки, весілля, розкішна машина, красивий будинок і, звісно, двоє дітей. Каже, що поки все здійснилося, крім машини й діток. Поруч сидить Володимир і лише задоволено посміхається. Питаємо, чи не налякали його такі швидкі плани тоді ще майбутньої дружини? «Нам, пожежникам, нічого не страшно», — впевнено відповідає він.
Селяни хочуть у телевізор
«Щодо участі у проекті, то я завжди дивилася цю передачу, уявляла своє весілля і те, як зробила би я, — розказує Люба Очеретнюк. — Якось ввечері кажу: любий, давай візьмемо участь у програмі. Володя не заперечував».
У травні молоді люди заповнили анкету, через скайп поговорили з продюсерами, а вже через два дні їм повідомили, що вони є учасниками проекту. Чим саме вони підкупили організаторів, молоді люди не знають. Кажуть, що просто розказали про себе та про своє просте весілля.
«Цьому найбільше втішився мій батько, — каже Люба. — Дуже підтримував нас, казав, що ми молодці. Більше нікому нічого не казали, боялися, що люди взагалі на весілля не прийдуть, бо будуть боятися камер. Але ж у селі щось приховати неможливо! До нас передзвонювали навіть ті, хто відмовлявся від запрошення, говорили, що хочуть прийти. В результаті прийшло більше гостей, бо всі також хотіли потрапити в передачу».
За словами Люби, їхнє весілля нічим особливим не вирізнялося. Наречені, гарний зал, під сотню гостей. «Нам оператори казали, що, мовляв, вони вже на стількох весіллях були, але щоб так багато і так смачно готували — вперше, — сміється Люба. — Ну, що тут скажеш, у нас уміють нагодувати гостей».
А ще на їхньому весіллі була купа сюрпризів і подарунків, які молодята робили одне одному. «Володя завжди мріяв про кроликів, бо дуже хотів їх розводити, — говорить молода. — Всюди їздив, шукав, але так і не наважився купити. Тож я посеред весілля з великої рожевої коробки витягла двох маленьких кроликів і подарувала йому. Він був просто приголомшений. А ще я для нього запустила в небо кульки з написом «Кохаю, Вовусика».
Наречений також потішив наречену, запустив у небо з десяток ліхтариків-побажань і влаштував грандіозний феєрверк.
Більше показухи
Далі Люба розповіла про своїх суперниць: Катю з Донецька, Катю з Чернівців та Інну з Переяслава-Хмельницького (Київська область). Перше весілля було в Донецьку. Там дівчата і познайомились.
«Усі розказували про плани, тематику, сукню, зал, страви, — розказує Люба. — Катя з Чернівців дуже розхвалювала своє, бо вона дизайнер і спеціально для себе пошила дві сукні. Мені вона не сподобалася, бо постійно хотіла підколоти, що я, мовляв, з села й дивлюся на все очима простої людини. Але мені то було байдуже. Я тим сильно не переймалась і була сама собою».
За словами Люби, інші дівчата були непогані. Донеччанка Катя — цікава неформалка, у неї весілля було у стилі R&B. «Чесно, воно було ніяке, — говорить Люба. — Все було у якійсь бесідці, на 30 осіб. Ми там не наїлися, не напилися. З того всього поїхали на футбол, на «Донбас Арену».
В іншої учасниці, Інни, весілля було в українському стилі. «Виглядало, що на Київщині навіть більше дотримуються традицій, ніж у нас, — каже Люба. — Це мене приємно здивувало. А ще там треба було пішки йти до бенкетного залу. Земля піщана, тож ми мусили роззуватися. Потім оператори питали, як було йти босоніж. Я й відповіла, що для дівчини з села це не новинка».
А от на весіллі у Чернівцях усі дівчата очікували побачити щось грандіозне. Прикарпатську молоду, для якої буковинка була головною конкуренткою, це весілля не надто вразило. «Це була біло-фіолетова тематика, — говорить Люба. — А плаття, яке вона собі шила, навіть я, з поглядами «простої людини», не одягла б. Хоч у Каті був розкішний фуршет, з усіма прибамбасами, а ще — шоколадний фонтан, який почав заляпувати все довкола, то ми його самі й вимкнули. Одним словом, було більше показухи».
Як наркотик…
На кожне весілля до конкуренток дівчата приїздили у переддень. Готель, дорога, добові — все оплачував проект. Пильна увага знімальної групи потягом дня була забезпечена. «Як рано вдягали мікрофон, то й не знімали їх, поки спати не підемо, — розповідає наша молода. — Ніякого сценарію нема, ми просто поводились як і завжди. Нема улюбленців, бо потім монтують геть інші люди, які з нами не знайомі. Певно, без казусів не обійдеться, бо ж записували все-все, всі наші слова та кроки».
На запитання, чи вона не шкодує про участь у телешоу, Люба відповідає, що аніскілечки. «Треба урізноманітнювати своє життя, робити його цікавим, аби було що згадати, — каже вона. — А ще хоч давно це знала, але ще раз переконалася, що завжди треба залишатися собою. На жаль, ота простота сьогодні не особливо ціниться».
Хто переміг, і що з того вийшло, читачі «Репортера» зможуть побачити вже цього четверга о 21:30.
До речі, як каже Люба, ці телешоу як наркотик — раз спробував і хочеться ще. «Вмовляла свого Володю взяти участь у проекті «Мій зможе», — сміється Люба Очеретнюк. — Він відмахується і каже, що піде, коли буде проект «Моя зможе».
