Вже 1 липня починається вступна кампанія 2013. Абітурієнти вирішуватимуть, куди здавати документи, а батьки – де брати гроші. Адже задоволення недешеве. Та чи справді потрібна тая вища освіта?
За статистикою, 80 % випускників українських шкіл сьогодні йдуть до вишів, аби отримати омріяний документ. І за останні 20 років їх стало вдвічі більше. Якщо в 1990-1991 роках із 600 тисяч випускників шкіл і ПТУ до вишів вступали 174 тисячі, то минулого року з 500 тисяч випускників студентами стали 370 тисяч. За часткою людей з вищою освітою Україна займає третє місце серед 142 країн, незважаючи на те, що тільки 22 % випускників українських ВНЗ йдуть працювати за фахом.
Ні для кого не є таємницею, що в Україні є надлишок фахівців і велика прірва між попитом і пропозицією на ринку праці. Проблема, без жартів, державного масштабу. Спостерігається зниження запитів з боку роботодавців у таких галузях, як маркетинг, реклама, транспорт. Є надлишок юристів, економістів, банкірів, бухгалтерів, страховиків. Дедалі незатребуванішим стає адмінперсонал: секретар, офіс-менеджер, кадровик.
Натомість найбільшим попитом на ринку праці користуються менеджери з продажу, будівельники, дизайнери, продавці-консультанти. Найпопулярніша сфера – інтернет, зв’язок і телекомунікації. А найгостріший дефіцит компанії відчувають щодо фахівців інженерно-технічних професій. Саме так – не вистачає тих, хто знає виробництво і вміє працювати не лише головою, а й руками. Звісно, через кілька років ситуація може змінитися і не факт, що на краще.
На сьогодні ситуація в Україні є критичною. Вищі навчальні заклади приймають тисячі студентів з низьким рівнем знань і випускають з дипломом, який ніяк не допоможе їм у житті. За якістю вищої освіти Україна суттєво знизила свої позиції. Кількість людей з дипломом подолала якість, а вартість освіти перемогла їх обох.
Майже всі нині бажають працювати в теплому офісі та виконувати не дуже відповідальну роботу, а ринок потребує креативних керівників-трудоголіків і фахівців із золотими руками.
До речі, «рвучкість» українців до вищої освіти часто пояснюють менталітетом. А що думають з цього приводу іванофранківці?
Дмитро Проценко, приватний підприємець:
«На мою думку, вища освіта завжди буде потрібною. І неважливо, чи працюватиме людина за фахом, чи ні. Вища освіта – це повага в суспільстві. Тим паче, студентські роки неможливо описати словами. Хоча, можна отримати кілька дипломів, які не принесуть суттєвої користі їх власнику, а можна мати один, який стане визначальним. Тобто питання тут – неоднозначне. Але сама наявність диплома – це вже певна цінність».
Павло Дмитрів, автомеханік:
«Для мене вища освіта – це марна трата часу і грошей, бо ще жоден університет нікого нічому не навчив. Людина може чомусь навчитися тільки самостійно. Диплом – відносна річ. Якщо ти професіонал у своїй справі, то завжди зможеш безперешкодно займатися своєю роботою, диплом у такому разі не має значення».
Іванна Пронюк, абітурієнтка:
«Зараз я впевнена в тому, що здобуватиму вищу освіту, адже прагну знайти почесне місце в суспільстві, а диплом мені в цьому допоможе. Звичайно, це ще не запорука успіху – можливість гарного місця роботи, безмежних перспектив. Але я все ж таки твердо вирішила бути високоосвіченою людиною».
Оксана Денега, випускниця середньої школи:
«Особисто я не збираюся поповнювати лави безробітних, тому про вищу освіту навіть і не думаю. Треба реально сприймати ситуацію – Україні не потрібна така велика кількість людей з вищою освітою. Багато з них фактично опиняються на вулиці через брак робочих місць. Вважаю, краще мати робітничу професію, стабільний дохід, ніж прагнути чогось недосяжного».
