Неймовірні фото в мережі Facebook виклала туристка Дана Слюзар з походу на полонину Кострич. Дівчина радить цей маршрут для початківців, бо один з найлегших. Тож, якщо ви ще не запланували собі вихідних, можна сміливо збирати наплічник і гайда до вівчарів та неймовірних краєвидів.
Зазвичай прогулянку хребтом Кострич відносять до легких маршрутів, його протяжність 19 км, тож при ранньому старті його можна пройти за день. Хребет простягається паралельно Чорногірському. Аби якось «підсилити» цей маршрут, туристи зазвичай поєднують його з іншими – похід з Кукула на Кострич, через Кострич на Шпиці. Цієї мандрівки ми зустріли групу, яка спустилась на Кострич, пройшовши всю Чорногору, і це був їх сьомий день у горах!
Проте, аби повністю відчути та вловити всю особливу атмосферу Кострича, вартує виділити йому хоча б повноцінні два дні, адже при безхмарній погоді тут можна побачити таке кіно, яке не залишить байдужим навіть бувалих туристів. Впродовж практично всього маршруту ви спостерігаєте і за вами спостерігає у відповідь найвищий хребет Українських Карпат – Чорногора. А ще – багато полонин з колибами, в яких живуть і працюють вівчарі.
Аби підйом був легшим, і набір висоти – меншим, варто розпочинати маршрут з Кривопільського перевалу. Сюди зручно доїхати будь-якою маршруткою, яка їде у напрямку Верховини (виходити на зупинці Перевал). З цієї точки розпочинається червоне маркування, яке вестиме нас впродовж всього шляху.
Навпроти зупинки спеціально для туристів поставили детальну карту цього району з усіма маршрутами, тож варто її не ігнорувати – роздивитись і навіть сфотографувати на телефон чи фотоапарат. Вона ще знадобиться на маршруті, де трапляються ділянки без маркерів і вказівників.
З хребта маршрут веде до села Красник, звідки за годину можна дійти до Ільців, а там уже без проблем до Верховини.
Води на хребті є достатньо – на кожній полонині. Місцем для ночівлі ми обрали середину хребта – полонину Болота, неподалік від колиби гірських сироварів. Краєвиди Строгі контури Петроса, гостроверха Говерла, красиві рельєфи Ребри, обсерваторія на Піп Івані і навіть «вуха» Вухатого каменю…
Вранці замість півнів – дзвіночки овець, які йдуть рівненькими рядами на пасовисько на сусідню гору. І молоко, яким залило на світанку всю полонину.
Вівчарі живуть тут вже два тижні. Казали, що будуть аж до пізнього вересня. Роблять бризну, вурду, будз. Стрих колиби весь вистелений плесканками сиру – між шпар по стінах з нього ще стікає сирватка. Сир настоюється кілька тижнів, коптиться, пресується, і аж тоді його знімають. З 10 літрів молока виходить десь до кілограма сиру. Крім сиру, ще продають гриби – 60 грн за кілограм білих. Кажуть, що бракує робочих рук, то можуть взяти на роботу і туристів, особливо туристок.
Порада: коли збираєтесь на Кострич, добре мати в запасі додаткових два дні – з цих місць твоя сутність категорично відмовляється йти, і якщо дати собі слабинку – можна зависнути на Костричі надовго.
