Так колядницька партія у Верховині вирушає у Різдвяну коляду. Або ж – «плєс», як називають її самі гуцули. Кожен учасник гурту – у традиційному гуцульському вбранні – кептарях, сардаках та кожухах.
На головах у чоловіків – рогачівки – зимові оздоблені шапки із натуральної шкіри та хутра. У руках – різьблений топірець. Як символ чоловічої влади. А також дзвіночок, яким супроводжується їхній різдвяний похід.
Таких колядницьких гуртів цього року – п’ять на цілу Верховину. Щороку на Різдвяні свята вони відправляються в обрядовий похід, аби принести світлу звістку у кожну хату.
А їх на шляху колядників – близько дев’яти десятків. Кожну із партій очолює «береза». Тобто, керівник колективу. Він, власне, відповідає за творчу частину – різдвяний репертуар.
А от дисципліну у гурті тримає так званий «вибірця». Він також береже «скарбничку». «Береза» колядницької партії присілка Підмагура Михайло Ванджурак несе цю відповідальну місію уже 54 роки. До гурту колядників долучився ще у рідному селі Віпче.
А пізніше й тут – у Підмагурі – зібрав свою колядницьку партію. Нині їй виповнюється уже три десятиліття. Серед учасників колядницьких гуртів є і молодь. Проте зібрати таку кількість колядників, як колись, кажуть «плєсуни», уже не вдається. Відроджувати автентичні традиції доводиться у меншості.
Гуцульська коляда триватиме близько двох тижнів. Від Різдва і до Йордану.
Деталі дивіться у сюжеті телеканалу “Вежа”.
