Ексклюзивним ляльковим одягом, пошитим лікарем-кардіологом з Івано-Франківська Тамарою Гавриш, захоплюються та розкуповують у десятки колекцій в Австралії, США і навіть на Філіппінах, пише 0342.ua.
Такі принцеси у неймовірному, чарівному, феєричному одязі — мрія кожної дівчинки. Та й навіть дорослі, коли бачать цих красунь і красенів з різних епох у мініатюрних платтях, капелюшках із дрібнесеньким філігранним мереживом, не можуть погляду відвести. І мені захотілося взяти усі ляльки, поскладати вдома та вже нікому й ніколи не віддавати.
Не у вас першої таке бажання, — усміхається лялькова кравчиня. — Мої ляльки — чарівні, вони переносять усіх у казку. І це все завдяки одягу. Та й моє захоплення ляльками почалося таки з дитинства, коли, ще школяркою, я побачила чудово одягнену ляльку в своєї сусідки. Вона тримала велику красуню із пишним волоссям та блакитними очицями, а в мене такої не було. І так мені тоді сумно стало. Але минули роки. І цей випадок я згадала лише тепер.
— Чи саме відсутність іграшок у дитинстві стало причиною вашого захоплення?
Про іграшки я вже давно не думаю. А ще я мати двох синів. Коли вони були маленькими, то ляльками, звісно, не гралися, а машинками, пістолетиками. Пошиттям одягу для ляльок зайнялася випадково, сім років тому. Сусідка попросила мене купити на секонд-хенді ляльку. Я виконала прохання, але коли подивилася, що вона без одягу, то вирішила вигафтувати її вбрання у стилі вікторіанської епохи. Чому саме так? Тепер відповіді вже не знайду, напевно…ляльку пошкодувала (сміється).
— У вас дуже цікаві «персонажі», яких у магазині не купиш, може ви ще й майстриня-лялькарка?
Цього я робити не вмію. Чимало ляльок я купила… на секонд-хенді. Це були переважно ляльки Барбі. Згодом, почала купувати американські, авторські ляльки знаного дизайнера Роберта Тоннер, декілька ляльок маю від Франкліна Мінта. Вони недешеві, кожна з таких красунечок коштує до 200 доларів. Якщо вона в одязі, то її ціна може збільшуватися до 500 умовних одиниць. Але я купую без одягу, бо ж сама його шию (сміється). А саме авторське історичне лялькове вбрання може коштувати до 400-500 доларів.
— Як вам вдається наскільки точно пошити вбрання тієї чи іншої епохи, адже там безліч деталей?
Я постійно вчуся, читаю статті про історичний одяг, переглядаю каталоги світових музеїв, де виставлені костюми. Ретельно підбираю тканину, вона має бути м’якою. Це шовк, атлас, тафта, мережива. А ще слід подбати про мініатюрну вишивку. Капелюшки — із картону, прозорого пластику, обшиті в тон сукні, прикрашені стразами, штучними квітами, пухом, пір’ям. Аби довершити образ, обов’язково мають бути дрібні деталі: браслети, кольє, персні, сережки, парасольки, зачіски, що відповідають епосі. Серед ляльок маю й кількох «хлопців». На них шити одяг набагато складніше, ніж на пань та панночок.
— У вас кожна лялька уособлює певний історичний чи фільмовий образ.
Звісно, чимало зразків лялькових костюмів беру з історичних фільмів. Найбільше в мене вбрання на ляльку «Скарлет О’Хара». Вона створена на основі фільму «Віднесені вітром». У колекції маю усі сукні, аксесуари та навіть білизну, в яких героїня з’являлася у фільмі. А ще є норвезька королева Мод, мадам Боварі, Жозефіна, пані з едвардіанської та вікторіанської епохи, Попелюшка, пірати, східна принцеса. Чимало ляльок мають кілька комплектів убрання.
— Скільки часу витрачаєте на пошиття одного костюму?
Роблю це як маю час та натхнення. В основному витрачаю від одного до п’яти днів. Згодом уже тішуся, як вбрання моїх красунь презентується у різних країнах світу. Самих ляльок я не віддаю нікому, на замовлення відомих художників шию лише вбрання. Вважаю великим своїм досягненням співпрацю з художником Ноелем Крузом. Це законодавець світової лялькової моди, один із найвизначніший майстрів репейнта (перемальовки та створення нового обличчя ляльки). Своїх ляльок Ноель створює із серійних моделей Барбі, Тайлер, Сінді, ляльок Роберта Тоннера та Франкліна Мінта. А я шию для деяких з них костюми.
Також співпрацюю із Бутсом Вілавісером. Із цими двома художниками постійно раджуся та…вдосконалюю свою англійську (сміється). Адже розмовляю та консультуюся з майстрами: як краще пошити тут чи іншу модель, а потім відправляю їм сукні поштою. Є мої лялькові історичні сукні й в австралійських, англійських, американських та філіппінських приватних колекціях. А чотири роки тому на світовому конкурсі лялькового вбрання «Конвенця Роберта Тоннера», що відбувався в Австралії, лялечка в моєму костюмі зайняла третє місце. Тепер буду старатися здобути на світовому конкурсі першість.
— Яка ж ваша основна робота в житті?
Одягати ляльок — лише моє хобі. Працюю я в івано-франківському обласному кардіодиспансері лікарем-узедистом, роблю переважно дослідження сердець, від яких дуже часто залежить подальше лікування. Тому мені треба постійно бути дуже уважною, зосередженою, терпеливою. А моє хобі в цьому допомагає, бо як ви пошиєте мініатюрні сукні без терпеливості й зосередженості, а ще моє хобі дає мені добрий настрій, із яким необхідно йти до пацієнтів кожному лікареві.
