Український режисер Олег Сенцов оголосив безстрокове голодування, вимагаючи звільнити 64 українських політв’язнів. Про це Радіо Свобода розповів адвокат Сенцова Дмитро Дінзе, який відвідав свого підзахисного в колонії міста Лабитнангі Ямало-Ненецького автономного округу в Росії. За інформацією захисника, голодування оголошене з 14 травня цього року.
Через адвоката Олег Сенцов передав заяву такого змісту: «Я, Сенцов Олег, громадянин України, що незаконно засуджений російським судом і перебуваю в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування з 14 травня 2018 року. Єдиною умовою його припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території Росії. Разом і до кінця. Слава Україні!», – пише Радіо Свобода.
За словами Дмитра Дінзе, Сенцов готувався до голодування півтора місяця: відмовився від прийому продуктових передач, їв мінімальну кількість їжі. Після підготовки направив на ім’я начальника колонії заяву з оголошенням голодування.
«Він написав заяву на ім’я начальника колонії, в якій попросив звільнити 64 людини – українських політв’язнів. Без зазначення прізвищ. Власного звільнення він не вимагав. Йдеться виключно про звільнення політв’язнів. До нього приїжджали представники Ради з прав людини при Федеральній службі виконання покарань Росії, вмовляли припинити, але він відповів, що ухвалив рішення і відмовлятися не буде. Для безпеки його перевели в ізольоване приміщення, де він і перебуває зараз. Його стан відстежує медик. Йому вже заявили, що якщо будуть наслідки, то буде примусове медикаментозне годування, не через шланг. Він у відповідь заявив, що голодування буде йти до переможного кінця: або він загине, або його вимоги почнуть виконуватися», – розповів адвокат.
Читайте: Мене били і називали с*кою: Кавацюк вимагає морального відшкодування 100 тисяч гривень за “Чистий четвер”
Керівництво колонії, до якої у Сенцова немає ніяких претензій, також безуспішно спробував умовити його припинити голодування.
«Він чути про це не хоче. Налаштований серйозно і збирається йти до кінця. Під час нашої зустрічі він мені так і сказав: «Якщо я помру перед чемпіонатом (світу з футболу 2018 року в Росії – ред.) або під час нього, буде резонанс на користь інших політв’язнів», – розповів Дмитро Дінзе. Також адвокат зазначив, що ФСВП може спробувати домогтися визнання Сенцова неосудним, щоб направити його в психіатричну клініку і почати примусове лікування і годування, проте нагадав, що в матеріалах справи є психолого-психіатрична експертиза, згідно з якою Сенцов абсолютно осудний і перебуває у здоровому глузді.
Сестра Олега Сенцова Наталія Каплан розповіла Радіо Свобода, що дізналася про оголошене ним голодування від адвоката. Ставиться вона до рішення брата негативно.
«Здоров’я у нього погане, – нагадує Наталія Каплан (у березні 2018 року Сенцов згадував, що в нього кришаться зуби і випадає волосся. Минулої осені повідомлялося, що у режисера в колонії почалися проблеми з серцем – ред.), – він схуд, але він готувався два місяці до голодування. Воно здоров’я йому точно не додасть».
Читайте: “Ми плутаємо реабілітацію і відпочинок”, – як на Прикарпатті допомагають атовцям
«Думаю, що вимоги Олега нездійсненні, а також вважаю, що Україна робить недостатньо для звільнення своїх політв’язнів», – вважає Наталія Каплан.
У серпні 2015 року Північнокавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону в Росії засудив Олега Сенцова, затриманого в Криму, до 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у створенні на території півострова терористичного співтовариства. Визнаний його спільником Олександр Кольченко отримав 10 років позбавлення волі. Ще два фігуранти справи, Олексій Чирній і Геннадій Афанасьєв, отримали по сім років ув’язнення. Влітку 2016 року Афанасьєва та іншого засудженого в Росії українця Юрія Солошенка обміняли на двох журналістів із Одеси. Правозахисний центр «Меморіал» у Росії визнав Сенцова і Кольченка політв’язнями.
За версією слідства, з квітня по травень 2014 року Сенцов, Кольченко, Чирній і Афанасьєв підпалили в Сімферополі офіси громадської організації «Російська громада Криму» і місцевого відділення партії «Єдина Росія». У Федеральній службі безпеки Росії заявили, що спільники збиралися підірвати саморобні бомби в ніч на 9 травня 2015 року поблизу Вічного вогню та пам’ятника Леніну в Сімферополі.
За справою Олега Сенцова, як і за історіями інших українських політв’язнів, стежить журналіст Радіо Свобода Антон Наумлюк.
– Єдина вимога, яку висуває Олег Сенцов, щоб припинити голодування, – це звільнення 64 українських політв’язнів, які перебувають в ув’язненні в Росії. Як пояснив адвокат, сам Сенцов себе до цього числа не залічує, за своє визволення він нікого не просить, а вимагає звільнити як українців із материкової частини України, так і кримських ув’язнених.
– Якою є реакція ФСВП на голодування Олега Сенцова?
– Керівництво колонії відреагувало досить адекватно. Його намагалися, звичайно, вмовити не починати або припинити голодування, він рішуче відмовився, і Рада з прав людини при ФСВП надіслала своїх представників для того, щоб теж провести з ним переговори, Сенцов відмовив і їм. Керівництво колонії попросило адвоката якось посприяти в тому, щоб Олег Сенцов не голодував. Дмитро Дінзе запитав у Сенцова, чи варто взагалі обговорювати питання – чи готовий він припинити голодування і на яких умовах, – і Сенцов теж рішуче відмовився, він сказав: «Я буду голодувати до того часу, поки або не почнуть виконуватися мої вимоги, ну, або буде якийсь сумний кінець».
– Яке Ваше особисте ставлення до рішення Олега Сенцова оголосити голодування, з урахуванням того, що здоров’я його далеко не ідеальне?
– Мені здається, голодування для політв’язнів залишилося єдиним способом намагатися натиснути на систему, з якою вони зіштовхнулися. Я зараз перебуваю в Криму, в Роздольненському суді, йде судовий процес над українцем Володимиром Балухом, він теж голодує, і голодує вже 59 днів. Через стан здоров’я йому довелося трошки послабити голодування, він зараз їсть тільки сухарі й кисіль, він навіть воду не бере. І таких випадків голодувань насправді чимало. Нещодавно після вироку голодував кримський татарин Руслан Зейтуллаєв як фігурант справи «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії організації. Йому теж довелося припинити голодування, тому що ніякої реакції від політичного керівництва Росії не було. Крім того, він ослаб настільки, що навіть не міг читати намаз, і він припинив це голодування. І рішення Сенцова загалом не дивне, з огляду на те, що ніяких зрушень у поверненні політв’язнів, зокрема і Олега Сенцова, і Олександра Кольченка, і інших фігурантів його справи немає.
– Олег Сенцов вимагає звільнення всіх українських політв’язнів. Наскільки реальна ця вимога і чи достатньо для цього робить Україна? Сестра Сенцова, наприклад, каже, що недостатньо.
– Політичне рішення, як ми вже бачили при рідкісних випадках повернення політв’язнів на батьківщину, може бути ухвалене за будь-яких обставин. Є судове рішення, немає судового рішення, в якійсь засекреченій формі, як це було зі справою заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова, чи це помилування, як було в справі Геннадія Афанасьєва, повернення його на батьківщину, – політичне рішення може бути ухвалене щодо всіх 64 політв’язнів або щодо окремих фігурантів якихось справ, у цьому я не бачу ніяких перешкод. Інша річ, що ні політичного рішення, ні політичної волі з боку Росії, ні зацікавленості з боку Росії такі кроки робити, ні достатніх, на мій погляд, зусиль із боку України щодо повернення своїх політв’язнів ми теж не бачимо. Всі переговори, про які заявляють обидві сторони, відбуваються в якомусь засекреченому форматі, немає ніякого громадського контролю, ніякої прозорості цих переговорних процесів, якщо вони взагалі ведуться, ми про це нічого не знаємо. З боку України є і заяви МЗС, постійні вимоги і через міжнародні правозахисні організації, і офіційні, через органи Євросоюзу, вимоги звільнення політв’язнів, поліпшення їхньої долі, їхнього перебування в Росії, але результату практично ніякого.
– У списку Олега Сенцова 64 прізвища, у всіх різні історії. Як Вам здається, що їх об’єднує, чим вони схожі?
– Якби не було конфлікту на Донбасі, якби не було анексії Криму, якби не було якихось дій із боку Росії щодо України, то не було б і цих політв’язнів. Не було б анексії – не було б справи Сенцова і фігуранти його справи не стали б політв’язнями. Не було б агресії на Донбасі – не було б справи Савченко, справи Карпюка і Клиха в Чечні і багатьох-багатьох інших. Я вже не кажу про переслідування кримських татар і українських активістів у Криму протягом вже декількох років. Джерело появи самих цих десятків політв’язнів – це дії Росії на Донбасі і в Криму.
На підтримку Олега Сенцова і з вимогою його звільнення не раз виступали російські діячі культури, серед яких – режисер Володимир Мірзоєв.
– Я підтримую його тому, що він мій колега, і я думаю, що цехова солідарність – це дуже важлива категорія для нас, що живуть у сучасній Росії. Якщо ми не будемо виявляти цю солідарність, то хто ще її буде виявляти? Я думаю, що це зрозуміло. Що стосується ситуації з голодуванням, я можу сказати, що мені за Олега Сенцова дуже страшно зараз, тому що він оголосив безстрокове голодування і висунув вимоги, які, на мою думку, нездійсненні. Він не просить за себе, він просить за своїх товаришів, співвітчизників, політв’язнів, яких понад 60, вимагає їхнього звільнення. Я думаю, що наша влада не піде на це. І мені здається, це такий жест відчаю і водночас дуже рішучий і мужній крок.
– Ви вважаєте голодування ефективним інструментом боротьби, протесту?
– Мені важко про це судити, тому що ситуація ув’язнення, перебування в колонії настільки відрізняється від звичайного, нормального життя, що я думаю, ми просто не можемо судити, наскільки це розумно, ефективно, виправдано і так далі. Я думаю, що якщо людина йде на такий рішучий жест, значить, для неї це необхідність, вона так відчуває, вона так мислить. Я не беруся судити, наскільки це раціонально або ірраціонально.
– А чому він не вимагає звільнення себе, а саме тільки українських політв’язнів, не залічуючи себе до них?
– Мені здається, в цьому є якийсь такий потужний, можливо, жертовний християнський жест. Тобто це порив, це емоція, і цей крок ніби зроблений заради людей, а не заради себе, в цьому є якась висота і жертовність. Я бачу це так.
На підтримку Олега Сенцова і з вимогою його звільнення виступали багато знаменитих діячів культури, включно з такими метрами європейського кіно, як Педро Альмодовар, Акі Каурісмякі, Кен Лоуч, Даніель Ольбрихський, Бертран Таверньє, Анджей Вайда, Вім Вендерс, Кшиштоф Зануссі. У Берліні в червні 2015 року на підтримку Сенцова пройшли Дні українського кіно. У лютому 2018 року російська журналістка і правозахисниця Зоя Свєтова звернулася з проханням про сприяння у звільненні українського кінорежисера до президента Франції Емманюеля Макрона.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.
Comments are closed.