Святкування 9 травня і в обласному центрі Прикарпаття не минуло без сутичок. На щастя, зі Львовом нам не рівнятися – обійшлося без бійок і стрілянини. Але ображених того дня вистачало і у Івано-Франківську.
 |
«Свобода» пішла не далеко
Те, що 9 травня не мине без конфліктів, стало зрозуміло ще у квітні, коли в Україні заговорили про сумнозвісний «червонопрапорний» закон. У відповідь на ініціативу нардепів обласна рада прийняла рішення – оголосити 9 травня днем пам’яті за усіма українцями, які загинули в цій війні, відслужити скорботні молебні та заборонити публічно використовувати червоні прапори. Рішення про заборону прийняла й Івано-Франківська міська рада.
Минулого тижня про намір пройтися з червоним прапором центром Франківська заявили комуністи. Звісно, з реакцією не забарилася «Свобода» – оголосивши про акцію протесту.
Сказано – зроблено. Зранку 9 травня біля пам’ятника Франкові зібралися свободівці – більшість депутатів міської ради, кілька з обласної на районних рад. Офіційна назва акції – протест проти червоних прапорів. Утім, на практиці протестували проти всього урочистого дійства, яке відбувалося біля вічного вогню.
Першими під їхню «гарячу руку» потрапила колона студентів, які йшли з синьо-жовтими прапорами. «Якщо ви сьогодні несете синьо-жовтий прапор, значить, ви святкуєте якесь свято, – кричав у мегафон депутат облради Василь Попович. – Це свято не є вашим». Студентів закликали перейти в ряди протестантів, викладачам скандували «Ганьба». Ті ж просто пройшли повз, деякі навіть усміхалися.
Не гаючи часу, представники «Свободи» зі своїми прихильниками зібрались у колону, яку очолили секретар міськради Руслан Марцінків, голова свободівської фракції у міськраді Роман Онуфріїв та згаданий уже Василь Попович. Скандуючи «Червоним прапорам – ні», «Серп і молот – смерть і голод», «Комуняку на гіляку», колона рушила у бік меморіального комплексу. Пройшли недалеко – дорогу перегородила міліція та «Беркут». Дехто із протестувальників згадав старе гасло: «Міліція з народом». Депутати, повитягувавши посвідчення, стали доводити, що мають право на цю акцію. Силовики з місця не зрушили.
Єдине, що вдалося зробити на тій позиції протестувальникам, це розвернути регіоналів, які йшли на віче бічною вулицею. Сутичці завадили силовики. Регіоналам дісталося лише кілька образливих слів у спину. Вони просто пішли на віче іншою дорогою. З комуністами ж, які, власне, і несли червоні прапори, свободівці взагалі не зустрілись.
Згодом акції протесту вдалося пробратися ближче до меморіалу. Перші кілька метрів вибороли, прорвавши ряди міліції, ще кілька метрів пройшли уже з дозволу.
Прапор у небі
У той час біля меморіального комплексу відбувалося віче-реквієм. Над площею майоріли синьо-жовті стяги, прапори Партії регіонів, з червоними стояли комуністи.
Присутній на віче був весь керівний апарат ОДА на чолі з губернатором, народні депутати-регіонали, мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус. До речі, останній спокійно стояв за кілька метрів від червоних прапорів, хоча саме з його ініціативи сесія міськради прийняла рішення про їх заборону. Голова облради Олександр Сич подію проігнорував.
Зі словом виступив тільки Михайло Вишиванюк. Хвилина мовчання, святкові залпи. Під гімн України у небо полетів прапор перемоги на червоних повітряних кульках.
На площі два молодики роздавали георгіївські стрічки. Запевняли, що не представляють жодної партії чи громадської організації, а роблять це із власної ініціативи.
Вхід до комплексу перегороджувала міліція. Пропускали тільки за їм одним відомим фейс-контролем. Якийсь хлопчина, намагаючись пройти, жалівся: «У мене ж дід – фронтовик». Але йому не допомогла навіть георгіївська стрічка, приколота на грудях.
Кілька свободівців, що змогли прорватися, скандували свої гасла перед входом до комплексу. Через дорогу стояли зо два десятки представників КУНу з плакатами: «ОУН-УПА – державне визнання», «КПРС – до суду!».
Урочистості тривали десь з годину і завершились зовсім невеличким військовим парадом.
Затоптані стрічки
Найнеприємніше трапилося після закінчення урочистостей. Аби пройти до облмуздрамтеатру, де розпочинався святковий концерт, учасникам віче потрібно було розминутися зі свободівцями.
Першим під гнівні крики потрапив голова ОДА. «Вишиванюк – червоний!», лунало услід губернатору. Протестувальники заявили, пропускатимуть тільки тих, у кого на грудях немає георгіївських стрічок. І почалося – стрічки просто зривали з людей і топтали ногами. Страшно було дивитися, як старша жіночка намагалася витягнути свою стрічку з-під ноги молодого свободівця. З одного та іншого боку лунали образи, не обійшлось і без матюків.
Протестанти організувалися в колону та рушили у бік комплексу – скандували та зривали стрічки. Кілька жіночок, намагаючись перекричати свободівців, затягнули «Этот день победы»…
Далі колона попрямувала до пам’ятника воїнів УПА, української дивізії «Галичина» та січових стрільців, що у меморіальному сквері. Скромно поклали вінок, зговорили «Отче наш». У день, оголошений днем пам’яті, чомусь ніхто не здогадався запросити для молитви священика. Під кінець секретар міськради Руслан Марцінків дав настанову: «Будете десь бачити червоні прапори чи георгіївські стрічки – телефонуйте до депутатів чи самі зривайте». На тому і розійшлися.
Через півгодини на вулиці Лепкого вже ніщо не нагадувало про конфлікт. «Свобода» оперативно розіслала повідомлення, що не дозволила комуністам пройтися містом з червоними прапорами. За кілька годин події вже активно обговорювали в Інтернеті, а на всіх загальнонаціональних телеканалах пройшли сюжети про те, як свободівці зривали з ветеранів георгіївські стрічки.
Єдине, що тішить, – на тлі Львова Франківськ виглядав, так би мовити, інтелігентніше. Але в нас не було «гостей» зі сходу та півдня України…
