У понеділок, 27 липня, народний депутат, голова фракції «Голос» Сергій Рахманін подискутував з франківцями про кризу в Україні та розповів, якими можуть бути її наслідки.
Перш за все, це проблема кризи влади, каже Рахманін, адже, вперше за всі роки незалежності влада взагалі не має уявлення про масштаби проблем і не має системи реагування на загрози.
«Усі законопроекти, рішення, всі кроки, чого б вони не стосувалися – економіки, боротьби з пандемією, питань війни і миру – усе це робиться на основі трьох речей, – говорить Сергій Рахманін. – Аби була гарна картинка, легко продавалося, а ще зробити швидкий документ».
За його словами, влада – це завжди система й певна кількість речей, які пов’язані між собою. Адже неможливо рухати країну вперед, або принаймні не давати їй відкочуватися назад, коли ти не маєш на все системного погляду.
«Одне рішення тягне за собою інше. Це абетка для кожного, хто йде в політику, – наголошує нардеп. – Але ці люди так цього й не навчилися. Їхня спроба робити політику визначається вмінням робити гарну картинку та реакціями на виклики. Системності у цій владі не було і навряд чи вже буде. Якщо ці люди не знайдуть притомних фахівців, які б могли підказати, що робити, то нинішні проблеми вже завтра здаватимуться нам дитячими забавками. І я лиш сподіваюся, що не відбудеться найстрашнішого, – деградації держави».
Голова Івано-Франківської обласної організації партії «Голос» Володимир Тищенко також наголосив на необхідності чіткого системного підходу.
«Проблеми вирішуються малими кроками, але за наявності плану, – зазначає Тищенко. – Громади мають говорити про проблеми, а влада мусить думати на кілька кроків наперед. Натомість, ми бачимо, що питання вирішуються лише тоді, коли люди виходять на вулиці – як нещодавно із закриттям ресторанів і спортзалів через коронавірус. Тобто, реакція є лише після протесту громади. Тому політики в опозиції мають чітко заявляти й доносити шляхи вирішення проблеми, а влада мусить дослухатися».
Сергій Рахманін, у свою чергу, каже, що зараз ми живемо у дуже цікаві, хоч і складні часи, адже маємо шанс стати свідками побудови довіри до влади, якої досі не було.
«У нас генетично вороже ставлення до влади, бо вона завжди була чужою, – пояснює він. – І лише з 2014 року ми неквапом почали робити те, що мали робити ще у 1991 чи 2005 роках. Є ще один обнадійливий момент – децентралізація. Вона могла б стати найуспішнішою реформою, могла б бути успіхом Зеленського, але вони її майже провалили або не довели до якогось логічного кінця».
Але при всіх тих мінусах, нині у громад з’являється можливість розпоряджатися власними коштами, говорить Рахманін. Якщо після місцевих виборів громади будуть достатньо впливовими, а голови громад достатньо порядними, то люди відчують, що це працює.
«Це і буде тим наріжним камінчиком, де хоча б умовно буде вибудовуватися довіра до політиків і до влади, спершу – місцевої», – підсумував нардеп.
Також багатьох цікавило питання війни на Донбасі, адже Сергій Рахманін є одним з авторів «Плану стратегії холодної деокупації». За його словами, цей план є альтернативою Мінським домовленостям.
«Мінські угоди – це шлях в нікуди, – стверджує політик. – Якщо ми попросимо Росію не стріляти, як зараз попросили – вона не припинить. Перемир’я тривало хвилин 20. Переконати припинити стріляти може лише Захід, а нам треба переконувати їх».
Сергій Рахманін вважає, що Україна має заморозити ситуацію на Донбасі та створити привабливу з економічної і демократичної точки зору країну, аби до неї потягнулися тимчасово окуповані території.
«Нам кажуть, що це зрада, а насправді це єдиний можливий варіант, – стверджує Сергій Рахманін. – Зрадою є робити вигляд, що там пройдуть вибори, яких не буде. Коли ми будемо платити регіону, який не зможемо контролювати, як і гроші з держбюджету, а він і без того дірявий. У нас є два варіанти. Перший – робити те, що зараз, коли хлопці не звільняють територію, бо нема такого наказу, й сидять демотивовані в окопах, чекаючи прильоту міни або снайперської кулі. Інший варіант – поставити на цьому хрест, аби потім його викопати, прокласти плай і вже ним йти у переможний похід. Це єдиний варіант, який ми можемо собі дозволити. Якщо маємо можливість зберегти життя, зекономити час, сили та гроші, аби потім зібратись і зробити так, як нам буде потрібно, – це треба робити».
На правах промо
Comments are closed.