Цього разу відзначаємо, певно, найрейтинговішого у франківських дерев кандидата у нардепи. Хоча й люди про нього вже достатньо обізнані, точніше – про його обличчя. До речі, нічого критичного до зовнішності Михайла Ноняка редакція «Репортера» не має, не подумайте. І з обличчям у кандидата все дуже в порядку. Його просто забагато в місті – чи не на кожному слупі та навіть дереві.
Ще й біля катедри у Франківську часто стоїть бус, га-а-а-арний такий, обліплений – звідти до перехожих теж приглядається кандидат Ноняк.
Хтось із його колег-суперників ще намагається креативити, викручуватися, якось щось обходити, а цей – старим добрим методом: що решті занадто, то кандидату про запас. Та добре стовпи, вони хоч бетонні, а дерева у чому винні? Степлером, в живу деревину. Та ще й де – у Меморіальному сквері!
На тих агітках написано, що він сотник Самооборони Майдану. Молодець, хто ж проти майданців? Але ще ми знаємо, що з 16 квітня цього року Ноняк обіймає посаду заступника міністра доходів і зборів. Та листівки про це чомусь не кричать.
Якщо чесно, то не одного Михайла Ноняка треба сварити за надмірну й безсовісну агітацію. Просто його, напевно, найбільше. Але й інші не святі. Вони посміхаються з білбордів, сиплять обіцянками, маніпулюють святими для українців визначеннями…
Скоро це закінчиться. Можливо, місто стане чистішим. Чи буде чистішим парламент – то як навибираємо. А там до наступних облич на слупах. Пардон, до наступних виборів у березні.
Comments are closed.