Проти режиму Володимира Путіна масово виступають не тільки студенти, а й школярі, які не дивляться телевізор, отримуючи інформацію з інтернету, пише кореспондент НВ, у минулому співробітник онлайн-ресурсу Лента.ру Іван Яковина у своєму блозі на “Новое время”.
Молодь, позбавлена соціальних ліфтів і перспектив покращення свого життя навіть у віддаленій перспективі, вже майже нічого не боїться. По-перше, нове покоління (до двадцяти п’яти) не пам’ятає Радянський Союз. По-друге, втрачати йому, загалом, нічого: влада давно все вкрала, включаючи надії, – ще у їхніх батьків.
Явне омолодження протесту не вислизнуло від пильної уваги влади. По всій Росії школярів і студентів стали викликати на різноформатні «виховні бесіди», суть яких зводилася до такого набору тез: «Сидіть тихо, не висовуйтеся! Не треба протестувати. Мітинги організовані ворогами РФ на Заході. Крали усі і завжди. Ви нічого не зміните, тільки зробите гірше і собі, і оточуючим».
Але, на превеликий подив, студенти і навіть школярі категорично не сприймають цю маячню, а часом навіть контратакують опонентів. Зараз в російському сегменті інтернету з’явився цілий новий і досить популярний жанр – запис бесід учнів з пропутінськими педагогами, поліцейськими і чиновниками. З почутого, як правило, можна зробити такий висновок: надія на зміни там є, оскільки зростає ціле покоління людей, не заражених вірусом тотальної брехні.
Мені особисто дуже цікавим видався запис бесіди дев’ятикласника з міста Володимир з його директором школи. Нижче – трохи відредагована розшифровка частини розмови, в якій директор пояснює «безглуздість» боротьби з корупцією на прикладі України.
– Янукович був корупціонер жахливий… Там організували переворот. І прийшли там [до влади] не найкращі! Злочинці усілякі… Порошенко, наприклад, мільярдер!
– А можуть прийти і хороші люди.
– Та звідки вони візьмуться?
– І що тепер, залишати поганих?
– А що тепер в Україні діється? Ти знаєш?
– Та при чому тут Україна? Ми в Росії живемо!
– При тому, що все буде ще гірше. Україна втратила Крим? Втратила.
– Ну так, Росія його окупувала…
– Чому окупувала? Ти знаєш історію Криму?
– Колись він був у складі Росії…
– Що означає “колись”?
– Так неважливо все це!
– Все тобі байдуже. Ти дурний демагог!
– Так, я дурний демагог, а у школи дах розвалюється, таргани повзають і світло не скрізь працює.
– Так, я знаю, що є проблеми. Ну і що? Ну і що?
– …а ви тут людей за мітинги з уроків знімаєте! Що це таке? Займалися б краще школою!
– Ти хто такий?! Ти хочеш мене повчити чи що?!
В цьому діалозі – суть різниці сприйняття російської дійсності різними поколіннями. Директор, який незадовго до цього хвалився швейцарськими годинниками, не бачить нічого жахливого в школі, де повзають таргани та протікає дах, але страшенно боїться українського Майдану і пишається захопленням Криму.
Його учень вимагає вкрутити лампочки і хоче отримати відповіді про сьогодення і майбутнє, а не про повстання декабристів або події 1917 року. Причому таких ось учнів у Росії стає все більше. Тільки на них і надія.
Взагалі, в цій розмові багато чого цікавого. Наприклад, цікавою була реакція директора на визнання учнем в любові до творчості групи «Сатана печет блины». Якщо ви хочете послухати діалог повністю, тисніть сюди.
