В Івано-Франківську стало на одну давню споруду менше. Замість колишнього «маломіського палацу» на вулиці Мазепи виросте дев’ятиповерхівка.
Про необхідність вивчення та збереження пам’яток історичної та культурної спадщини, напевно, знають усі. Натомість, знання та дія – трохи різні речі. Якщо вже з визнаними, офіційно затвердженими пам’ятками в Україні часто поводяться, як із колгоспними гаражами, то що говорити про «звичайні» старі споруди. Наприклад, колишній Будинок учителя (вул. Мазепи, 35) так і не встиг потрапити до переліку пам’яток архітектури місцевого значення. Хоча, кажуть експерти, цілком був того гідний. Тепер його просто нема.
 |
Раніше із процедурою визнання якогось будинку пам’яткою місцевого значення було значно легше. Відповідальні за це органи складали списки будівель, які вони вважали цінними, а сесія міськради їх затверджувала. Потім за потреби до того переліку додавали споруду та знову затверджували. Але кілька років тому Верховна Рада поміняла процедуру. Тепер для цього треба зробити цілий пакет документів, попередньо зробивши обміри, фотофіксацію, написати історичну довідку й лист-обґрунтування. Роботи додалося, тому в багатьох до цього просто не доходили руки, хтось не мав на те повноважень, а хтось – бажання.
«На жаль, Будинок учителя не став пам’яткою, – говорить нині начальник відділу культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин. – Хоча був дуже гарний – і він, і територія навколо. Розмови про включення його до списку пам’яток велися постійно, але… Думаю, винні всі потроху – влада, краєзнавці, бізнес – нам усім не вистачило патріотизму».
Перший заступник міського голови Зіновій Фітель розводить руками й показує документи: підприємство «Ресурс-Захід» отримало всі потрібні рішення ще у 2005 році, тобто при попередній владі. При цьому забудовник зобов’язався надати в новому приміщенні 240 м2 під той самий Будинок учителя.
Інженерний висновок державного науково-дослідного інституту проектування «Діпромісто» щодо технічного стану будівлі тоді був невтішним. Згідно з ним, у фундаменті – випуклість, просідання та тріщини 3-5 мм. Стіни на 50% втратили здатність нести навантаження, тріщини до 50 мм. Дах був гнилим, його конструкції заражені пліснявою, підлога не придатна до використання, архітектурна ліпнина на фасадах зруйнована на 75%…
Вердикт: «Враховуючи аварійний стан конструктивів будинку, нераціональні затрати на ремонт з метою експлуатації його на короткий термін, для ефективного використання даної ділянки в оточуючій забудові будинок необхідно рекомендувати під знос».
Натомість, директор Прикарпатської археологічної експедиції Інституту археології Василь Романець припускає, що будівлю хтось навмисно довів до аварійного стану. Мовляв, саме таким чином готувалося гарне місце під нове будівництво. А крім цього, Романець стверджує, що будівництво без археологічних розкопок є порушенням закону. «Наше місто – історичне, – каже він. – І є постанова Кабміну про те, що скрізь, де щось робиться в історичній частині міста, мають проводитися археологічні дослідження. А цього так і не зробили».
Будівництво вже почали. За словами директора ПП «Ресурс-Захід» Олега Юкши, ще навесні цього року відбулися громадські слухання (за участі представників від мешканців навколишніх будинків), а також технічна нарада й погодження із суміжними ділянками. «Це буде дев’ятиповерховий житловий будинок з громадськими закладами та приміщенням для Будинку вчителя, – говорить Юкша. – Ми працюємо над архітектурою, гарним оздобленням будинку, упорядженням, дитячими майданчиками».
Крім того, каже Олег Юкша, у проекті нового будинку вони врахували й погодили всі нормативи щодо проходження сонячного проміння та освітлення сусідніх будинків. «Ми впорядкуємо подвір’я, – підсумовує забудовник. – І це дасть гарний вигляд на місці тої руїни, яка там стояла».
І що тепер? З одного боку, місто втратило (чи позбулося – хто як вважає) стару будівлю, яку не ремонтували, тому що визнали її непридатною до використання. З іншого – на тому місці виросте черговий новий об’єкт інфраструктури з новим Будинком учителя.
Отже, що не кажіть, а роки минають, і руїн у місті більшає. Так і ця споруда роками вважалася руїною. Тому за нею навряд чи хтось заплаче. За словами Зіновія Фітеля, міська влада зараз може тільки прослідкувати за тим, щоб забудовник не забув віддати обіцяне приміщення. І не більше того.
А старий можна хіба пом’янути. Як іще одну частинку історичного Станиславова, яка загинула. І схоже, що не останню.
* * *
За довідкою краєзнавця Михайла Головатого, цей дім збудували в 1880-х роках. Тоді він належав якомусь заможному містянину. Газета «Кур’єр Станіславовський» вже наприкінці ХІХ століття писала, що будинок належить до найкращих у місті та називала його «маломіським палацом». Після війни там довгий час містився Будинок вчителя. А далі ви вже знаєте…
