За словами Бойчука, людина, яка назвалася братом мера Івано-Франківська, нібито пригрозила викликати Бойчука за його писанину на дуель, а на думку Бойчука, — це є серйозною погрозою для життя. Тому і вирішив повідомити про це громадськість, мовляв, якщо з ним щось станеться (до прикладу, загине на дуелі?), щоб знали, де шукати винних.
Хочемо сказати, що газеті «Репортер» дуже «пощастило», що її запросили на зустріч з Бойчуком, адже на такий важливий захід запрошували тільки обраних журналістів. Цікаво, що напередодні зустрічі запрошували журналістів на прес-конференцію, але напевно пан Бойчук побоявся сподіватися на журналістську солідарність, адже у його «найоб’єктивнішій» газеті неодноразово поширювалися сумнівні чутки про колег-журналістів.
Отож розпочав пан Бойчук свою розповідь з того, що його газета — найкраща газета в області (скромністю наш «герой», як видно, не вирізняється?), бо, за його словами, друкує антикорупційні матеріали (читай «мочилово на замовлення»?), архівні матеріали (це дійсно позитив його газети, не сперечаємося) і дитячу сторінку. Щоправда З.?Бойчук промовчав, що подає матеріали однобічно і ніколи не висвітлює інший бік медалі — жодного коментаря тих, кого критикує. А це вже, перепрошуємо, зветься зовсім не журналістикою, а швидше «кілерством», «мочиловом», «відроблянням грошей замовника», «політичною заангажованістю»,… Після того пан Бойчук поділився своїми «сенсаційними» розслідуваннями і планами на майбутнє. Сказав, що має підтвердження того, що колишній головний архітектор області Михайло Ходан не вчився в університеті, а міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус — колишній КДБіст. (Пам’ятаєте анекдот: «В Петренка донька повія!!», «Та в нього ж тільки два сина?», «Ну то й що, тепер хай ходить і всім це пояснює…»). Такі безпідставні звинувачення спонукали до запитання: а як же сам пан Бойчук у свій час вчився в «кузні компартійних кадрів» — на історичному факультеті, що було досить складно без відповідних компартійних зв’язків? І чому це Бойчук жодного слова не каже про тих, ким були в радянські часи, скажімо, Качкан чи Шлемко та інші кампартноменклатурники, а нині «колеги?демократи» Бойчука по БЮТу. Замовлення немає?
Коли залишилося декілька хвилин до кінця зустрічі, слово надали депутату Івано-Франківської міської ради, БЮТівцю Василю Кричуну, який запропонував зустріч перейменувати на збори, обрати президію, скласти протокол зборів і прийняти відповідний проект рішення, який вже був заготовлений. Зіновій Бойчук з ним погодився, і, напевно, дякуючи за таку геніальну ідею, запросив Кричуна у президію зборів. Місце у президії своїм люб’язним виступом заслужив ще один депутат міськради Стефан Пілка.
Президія одразу представила надрукований (коли «встигли»?) проект рішення зборів і запропонувала звернутися до правоохоронних органів Івано-Франківської області із клопотанням вжити відповідних заходів щодо забезпечення безпеки життя головного редактора газети у зв’язку із погрозами фізичною розправою та перевірити автобіографію Анушкевичуса.
Насамкінець Зіновій Бойчук попросив залишитися журналістів і сказав, що обов’язково звернеться до суду, у прокуратуру і СБУ. На запитання журналістів, чому бойчукова газета подає однобічно матеріали і ніколи не звертається за коментарями до людей, яких критикує, Зіновій Бойчук відповів, що це тому, що його Віктор Анушкевичус не запросив за два роки на жодну зустріч. Банальна «образа»? (Нас Анушкевичус також на зустрічі не запрошує. Але ми самі і без запрошень звертаємося за коментарями до фігурантів наших публікацій).
Насамкінець Зіновій Бойчук поскаржився, що його постійно б’ють, тому зараз він ходить з охороною, а дружина з сином знаходиться за межами міста. Але це «биття», певно, не найгірше, що може бути в житті. Адже з собою ми не заберемо ні сумнівної слави, а тільки те добро чи бридоту, які «напродукуємо» в своєму житті. Та ж сама карма, про яку мовилося на початку статті. Карма ж бо, кожуть люди знаючі, невблаганна. Тож думай, Зеню!
Коментар до теми
Віктор Анушкевичус,
міський голова Івано-Франківська:
«Дуже цікаво, що нікому із журналістів в Івано-Франківську не погрожували і не погрожують, нікого не б’ють, ніхто в лікарнях не лежить, тільки один Бойчук. Я взагалі його бульварну газету не читаю. Це найбрудніша, найжовтіша і найбрехливіша газета. Я не витрачаю свій час на читання таких псевдовидань.
Зіновій Бойчук, який перейшов всі межі, коли цілеспрямовано і методично на замовлення певних людей обливає брудом міського голову, то це є моє питання. І я не волію з цією людиною дискутувати, це нижче моєї гідності. Та коли він зачепив родину, то відповідно була реакція брата.
Я розмовляв з цього приводу з братом і він сказав, що «як колишній офіцер, якби були старі часи, то за такі образи людини він би викликав його на дуель і відповідно вліпив би кулю». Пану Бойчуку, звичайно, відомий, як журналістові, такий прийом як алегорія. Також брат сказав Бойчуку ще дещо, що чомусь не було опубліковано у пана Бойчука, а саме, що «зазвичай у дуелі брали участь благородні люди, але у випадку з Бойчуком благородством і не пахне», тому брат говорив, що гіпотетично викликав би на дуель, але ніяких погроз тут звичайно немає. В мене в родині всі люди інтелігентні, виховані, і ніколи ніхто не притягувався до кримінальної відповідальності. Тому пан Бойчук мав би задумуватися не над погрозами, а над тим, що Господь Бог кожному воздасть по заслугах — і за слова, і за діла».
Comments are closed.