Конференція була присвячена вивченню педагогічної спадщини Антона Макаренка. Цей видатний педагог більшу частину своєї діяльності присвятив саме вихованню у місцях позбавлення волі. Багато його ідей є актуальними і сьогодні. Запрошені до виступів вчителі і психологи ділились досвідом та порадами із працівниками установ позбавлення волі області, а це були заступники начальників з соціально-виховної та психологічної роботи, старші інспектори, інспектори, начальники відділень соціально-психологічної служби та власне психологи цих установ.
Вчителька Івано-Франківської вечірньої школи №?1 Даниїла Боднарук каже, що ті, хто перебуває у СІЗО, не обов’язково є двійочниками і розбишаками. За час викладання у неї були навіть відмінники. Тож, тутешні діти, як і на волі, дуже різні. Найчастіше їх об’єднує одне — сімейні проблеми та нестача виховання. Саме тому виховний момент у тюрмі має величезне значення.
Надзвичайно важливим є і навчання. «Потрібно давати таку освіту і навики, щоб перед ув’язненими після звільнення попереду відкрилася дорога і перспектива», — наголосила заступник начальника служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Ірина Дутчак. Навчальні плани та підходи необхідно змінювати відповідно до сучасних реалій життя. Дітей необхідно максимально залучати до різноманітних занять та гуртків, щоб вони не сиділи склавши руки, а постійно дізнавались про щось нове, вдосконалювалися.
Обговорення освіти і виховання за ґратами тривали довго. Того ж дня заступник начальника управління Держдепартаменту України з питань виконання покарань в області Василь Бурак дав доручення змінити навчальні плани для проведення так званих інформаційних годин, які допоможуть тримати дітей в курсі подій «назовні». Також заплановано урізноманітнити розпорядок їхнього дня, додавши заняття у гуртках.
У виступах учасників прозвучала думка, що перевиховання вимагає більших знань, сил, терпіння. Саме тому найважливішим для дитини є сімейне виховання. Далеко не завжди тим, хто побував у неволі, вдається забути минуле і почати життя спочатку.
Учасники і запрошені зійшлись на одному. Як кажуть в народі про лікарів, добре, якщо у них немає роботи. Буквально те саме стосується і працівників закладів позбавлення волі. Задумаємося.
