Всупереч цим загальноприйнятим правилам є небагато людей, які свідомо шукають дружби з бідними. Це члени католицької спільноти Святого Егідія. В Івано-Франківську їх понад два десятки. Всі вони – молоді люди, переважно студенти, віком від 16 до 27 років. Одним із основних їхніх життєвих принципів є служіння бідним.
Члени спільноти Святого Егідія в Івано-Франківську збираються щовівторка, готують бутерброди і роздають їх бідним. Лідер спільноти в місті Тетяна Кіщук каже: «Це не є тимчасова акція, це ми називаємо ініціативою». За її словами, таку ініціативу в Україні члени спільноти проводять ще у Львові та у Києві: «Це, з одного боку, досить простий жест – зібратися, зробити декілька канапок, чай, запарити мівіну, інколи додати фрукти. Але з іншого боку це не просто бутерброд – це початок дружби з людьми». Та справжнє свято для безпритульних благодійники влаштовують на Різдво. Зазвичай вони замовляють стіл у ресторані, запрошують усіх своїх друзів з вулиці та разом з ними гостяться.
Гроші на продукти студенти шукають самостійно. Інколи знаходять тимчасових спонсорів. До прикладу, зараз хлібопекарня щотижня дає по 40 булочок. Решту продуктів члени спільноти купують самі. Але купити продукти – це не основне.
Як уже зазначалося, члени спільноти збираються щовівторка о 17.00 год. Приблизно півгодини готують бутерброди десь на 20 людей, (хоча влітку їх може бути й більше). Спакувавши їжу, діляться на дві групи. Одна працює на території вокзалу, інша – годує бідних біля Кафедрального собору, «п’яного» базару, продуктового ринку та в парку на Валовій.
«На вокзалі в основному багато безпритульних, – розповідає Тетяна. – А біля Катедри багато бабусь, які мають де жити, але через мізерну пенсію чи малий заробіток їм не вистачає на прожиття». Після того, як студен-ти пригощають бідних, вони з ними спілкуються: розпитують про справи, долі, сім’ї.
«Як ваше здоров’я, пані Олю? Як ваш син?», – звертається Таня до бабусі, яка сидить під Катедрою. Бабця розповідає про сімейні справи. Після цього бере два бутерброди та гарячий чай. Члени спільноти передають ще два бутерброди для її хворого сина.
З іншого боку храму сидять два дідусі. Одного з них благодійники бачать тут вперше. Підходять, знайомляться. Виявляється, він прийшов сюди спеціально, бо його друг Сергій сказав, що по вівторках тут студенти роздають бутерброди. Цього дня це був єдиний чоловік, якого вони ще не знали. «Знайомимося з багатьма, але не всі вони приходять щотижня, – розповідає Тетяна. – Багато з них мігрують: сьогодні вони у Франківську, завтра – в якомусь іншому місті».
Інший дідусь виявився тим самим Сергієм, який і запросив свого друга. Він теж ділиться своїми проблемами. Схоже, що більшість безпритульних і жебраків вже добре знають членів спільноти. І це не дивно.
Зазвичай ці благодійні жести бідні сприймають радісно. Хоча дехто й насторожується: «Коли людина живе на вулиці, вона втрачає довіру до людей. Адже таке життя дуже небезпечне. Тут кожен тебе може під-ставити чи просто побити», – ділиться спостереженнями Тетяна.
Після спілкування із бідними члени спільноти збираються знову і молитвою завершують свою щовів-торкову зустріч. Крім того, що опікуються бідними, вони час від часу відвідують геріатричний пансіонат. Для стареньких мешканців пансіонату, як і для бідних, також готують Різдвяні обіди.
Тетяна каже, що члени спільноти хочуть показати суспільству: цим людям треба допомагати, бо кожен із нас може опинитися на їхньому місці.
Марія Гаврилюк
Comments are closed.