Спочатку були діти
Перша рятувально-водолазна станція на івано-франківському міському озері була відкрита у далекому нині 1956 році. Відтоді багато змінилося. Зараз на тому місці мешканці можуть взяти на прокат човни та катамарани. А рятувальники в 1970‑х перемістились за острів — в окрему будівлю зі своїми пірсами.
Тоді на озері проводилась масштабна реконструкція, біля острова був створений дитячий пляж із душовими, роздягальнями. Тому рятувальники в першу чергу опікувалися дітьми. Відтоді втекло багато води. Нині пісок колишнього пляжу, який спеціально завезли з Криму, заріс очеретом…
Сьогодні на станції працює 12 рятувальників: начальник станції, чотири водолази, двоє матросів, двоє мотористів, медпрацівник і два оперативних чергових. Останніми роками, кажуть рятувальники, зусиллями облдержадміністрації забезпечення станції покращилось. Вони мають у своєму розпорядженні чотири нових акваланги, гідрокостюми. Пересуваються по озері на катері «Чибіс», моторному човні «Казанка» та двох весельних човнах. Така кількість плавзасобів не говорить про те, що їх достатньо. Катер і моточовен, які є на станції, випущені ще у 1984 році. Звісно, хотілося б їх оновити.
Свій рятувальний пост має і прокатна станція човнів. Тамтешні матроси щороку проходять заліки на станції — тільки так можна отримати допуск до цієї роботи.
Тридцять годин під водою
В обов’язки рятувальників входить не тільки забезпечення безпеки, але й обстеження дна водойми. Воно проводиться постійно. Цього року водолази «обшарили» дно пляжів у квітні. Звідти вони витягають сміття, скло, пляшки, металеву арматуру. Часом знаходять навіть мобільні телефони.
«Попри очистку дна, хочеться, щоб і самі пляжі були у кращому стані, — каже начальник рятувально-водолазної служби Івано-Франківської області Микола Пятковський. — Сьогодні там немає душових кабінок. Крім того, не вирівнюється дно біля пляжів. Це дуже дорога процедура, і востаннє її робили дуже давно».
«У середньому проводимо під водою 25‑30 годин на місяць», — каже водолаз третього класу Олександр Кадобняк. Влітку, коли вода тепла, плавається в ній навіть із насолодою. А взимку працювати важко.
Аби зануритися, водолази набирають спеціальні вантажі. Все обладнання, яке тоді бере на себе водолаз, важить 60 кілограмів.
Три хвилини ціною в життя
Сьогодні в Україні водолазів готують тільки у Севастополі. За часів СРСР був ще водно‑спор-тивний комбінат у Києві, але він на початку дев’яностих «наказав довго жити».
Робота рятувальника не вельми прибуткова. Оклад водолаза становить 990 гривень плюс надбавки за складність і напруженість роботи (до 50 %). Матроси-рятувальники отримують ще менше. Люди чергують на озері цілодобово. Кожні дві години на станції заступає вахта із трьох осіб.
«За три хвилини людину ще можна врятувати, навіть якщо вона вже на дні», — кажуть рятувальники. Проте, часом на озеро приходить і смерть. Востаннє водолазам доводилось витягати мерця з-під води декілька років тому.
Але основні проблеми вони мають із тими, хто порушує правила на прокатних човнах. Часом сідають в них люди нормальні, та через деякий час знаходиться пляшка і алкоголь починає «бити» в голову. Люди переплигують із човна на човен, підбирають друзів з берега, плавзасіб перевантажується. Якщо на попередження рятувальників реакції немає, вони катером виїжджають на місце. Все, що можуть зробити, — забрати човен.
Повінь
Охоронна територія станції — міське озеро. Але зона дії — все місто і навіть більше. Часом доводиться важко, бо рятувальники для оперативного реагування досі не мають свого автомобіля.
Під час минулорічної повені івано-франківські рятувальники працювали і в області. Врятували 102 людини, в Галицькому районі евакуювали 460 мешкан-ців. У 337 помешкань розвезли продукти харчування. Разом з працівниками РЕМ відключили вісім електропідстанцій. Саме івано-франківські рятувальники вивезли дві робочі зміни з очисних споруд в Ямниці.
Попри непросту ситуацію з фінансуванням у кризовий час, нині рятувальники продовжують справно виконувати свій обов’язок. Тому коли чуєте попередження на озері, зважайте: ці люди дбають про вашу безпеку і життя.
Comments are closed.