Вже майже два роки, як усі, хто так-сяк цікавиться політикою в Івано-Франківську, говорять, що «Свобода» не пустить міського голову Віктора Анушкевичуса на вибори. Мовляв, це реальний суперник для їхнього кандидата Олександра Сича, а тому будуть або домовлятися, або тиснути, або одне і друге. Так вони й робили. Проте не вийшло. Бо, як знаємо, домовленості з Анушкевичусом — це окрема тема, він може передумати, а тиску він і справді не дуже боїться — не такі тиснули, не такі лякали…
Певне, тому Анушкевичус вирішив балотуватися у Верховну Раду. «Як Пилип з конопель», — прокоментував цей вчинок секретар міської ради Руслан Марцінків. Взагалі я завжди дивувалася здатності Марцінківа розмежовувати себе як політика від себе, як людини. Він виходить на трибуну і знаходить десятки різних слів, щоб образити Анушкевичуса. Називає цей вчинок зрадою городян (та й решти українців), обзиває «тушкою» від влади Януковича, технічним кандидатом, переконує, що мета Юрія Костенка — це відтягнути голоси від опозиційних кандидатів… врешті натякає на те, що Анушкевичус «НЕчоловік».
«Будьте чоловіком, — переконує Анушкевичуса Марцінків, — добре подумайте. І або зніміть свою кандидатуру на виборах до Верховної Ради і не ставайте «тушкокандидатом». Або є інший вихід — добровільно підіть з посади міського голови, написавши заяву… А в іншому випадку міська рада допоможе вам у прийнятті цього рішення».
Після цього Марцінків повертається на місце і через кілька хвилин абсолютно спокійно спілкується з мером. Ніби нічого й не сталося. Так треба вміти, і так вміє мало хто. Наприклад, той самий Анушкевичус так не вміє. Йому це треба пережити, переосмислити, призабути…
Насправді ця сесія стала унікальним прикладом, коли усі фракції (крім хіба що Партії регіонів, яка мовчала, і правильно робила, бо якби заступилася, то довела б те, що Анушкевичус є тушкою) були одностайні. Об’єдналися навколо своєї нелюбові до мера. А разом із тим навколо своїх партійних завдань. «Свободі», «Батьківщині», «Фронту змін», «Удару» присутність мера як кандидата у виборчому процесі не потрібна. Отже, його треба усунути.
Роман Онуфріїв кілька разів повторював, що бажання бути нардепом він перекладає як «я не хочу бути міським головою», Юрій Соловей потикав, що мер таким чином не зможе «закінчити розпочате», а саме це він обіцяв виборцям, а Володимир Чорноус вказав на адмінресурс і на те, що виборці голосуватимуть не так за самого Анушкевичуса, як за його посаду.
Єдиний з депутатів, хто визначився оригінальністю, це Сергій Борзов. Сказав, що Марцінків такий самий кандидат, як і Анушкевичус (Руслан Марцінків балотується під № 20 по списку «Свободи»). Відтак хай обоє йдуть собі займатися виборами, а в президію нехай сідає хтось інший.
«Як кістка в горлі стоїть усім Анушкевичус», — прокоментував сам мер позицію міських обранців. Упродовж засідання він кілька разів повторив, що не сприймає шантажу, ультиматуму і т.д. Не врятувало: його все ж поставили перед вибором. Онуфріїв запропонував дати Анушкевичусу два тижні на роздуми — або туди, або сюди. Мер від роздумів відмовився. А роблячи це, він викрив реальну причину свого рішення балотуватися.
«Я пропоную підписати угоду між міським головою та політичними силами, які входять в об’єднану опозицію, — випалив мер, — що ці політичні сили не будуть ставити питання про припинення повноважень міського голови. І таким чином дадуть мені допрацювати каденцію».
Ось воно як. Анушкевичус вдався до торгів, причому спершу їх і спровокувавши. І зробив він це напевне не від великого добра. «Я скоро не буду думати сам, говорити сам, робити сам, — кілька разів повторив Анушкевичус. — Скоро за мене будуть думати окремі люди». Припускаю, що за ці два роки за мера так часто приймали рішення, що він мусів бодай спробувати вийти із становища «англійської королеви».
Отже, депутати дали меру два тижні, які йому не знадобилися. Ці два тижні знадобляться самим обранцям. Адже підписати таку угоду — не так уже й просто.
«А хто його знає, що ви ще витворите? Вікторе Андрюсовичу, опам’ятайтеся», — прокоментував ідею з угодою Ярослав Бачкур. А й справді, хіба можна підписувати подібну угоду? Бо тоді Анушкевичус знову матиме розв’язані руки, а з ними може взятися за старе (нагадувати про кримінальні справи не буду, бо всім уже набридло). Але чи знайдуть достатньо аргументів, щоб її не підписати? І чи готові депутати все ж таки зняти його?
У будь-якому разі сесія міської ради вчергове нагадала фарс. І можна було б навіть повірити у те, що все, що там відбулося, — давно продумане кіно, якби свободівці у перерві не бігали радитися до Олександра Сича… А значить не все з того, що відбувалося в сесійній залі, було продуманим.
P.S. До речі, чомусь усі забули про те, що Олександр Сич — голова обласної ради. От буде сміху, якщо сьогодні на сесії хтось із депутатів від УНП теж запропонує Сичу визначатися. Звісно, на відміну від міської ради, тут депутати не знайдуть більшості у сесійній залі. Проте шоу таки влаштують. Око за око?
Comments are closed.