Чому ж не жити? Вода – поруч, каналізація – на подвір’ї, навіть туалет є. Тобто є всі зручності, за які ще й платити не треба. Хоча поруч у будинках живуть люди майже в таких самих умовах, тільки вони платять за це. Цілими ночами сімейний теремок гудить, співає, свариться, б’ється, миється, кашляє і ще багато чого робить. Люди, які живуть у сусідніх будинках, не мають спокою ні вдень, ні вночі. Бо зранку бомжі тарахкотять пляшками, йдучи на базарчик, що знаходиться поруч, за дешевою горілкою. Там, серед лахміття, яке служить ширмою, сидить добропорядна дама, яку бомжі обожнюють, тому що вона і продасть, і позичить, якщо в них немає коштів.
Далі вони повертаються у теремок і все починається спочатку: п’ють і курять. А поруч – жилі будинки, дерева, газова труба. Так і трагедія не за горами, бо коли цей теремок спалахне, то все згорить, як сірник.
Вже й сусіди звертали увагу бомжів на той безлад, який вони чинять, і просили піти геть. Але ті відповіли, що жек їм дав на це дозвіл. От цікаво, чи прописку він їм теж дав? І нікому до цього нема діла. Бо в міліцію, жек і Білий будинок ми вже зверталися. До речі, теремок тоді тільки поповнився двома собаками й однією жінкою.
От і росте собі в центрі міста теремок: гудить, свистить, кричить, співає, а найголовніше – поповнюється бомжами. Хтозна, може й нове покоління скоро народиться? Адже вони ще зовсім молоді…
Мешканці навколишніх будинків
Без житла
Насправді, навколо цього будинку живуть різні люди. Одним мешканцям бомжі не дають жити. Інші кажуть, що їх це не обходить. Мовляв, жодного дискомфорту.
Коли «Репортер» туди приїхав, бомжі спали. У якомусь химерному «курятнику», розташованому поруч із напіврозваленою хатою. Чи четверо, чи п’ятеро, бо порахувати декількох «переплетених» людей непросто. Одного вдалося розбудити. Невисокий, років під 40, із серйозного похмілля чоловік назвався Василем. Сказав, що охороняє територію за дорученням «тракториста Віталіка» (ми здогадалися, що це працівник ЖЕО №9). «Ми нікому не заважаємо, – говорить Василь. – Віталік наказав мені, щоб я тут тримав порядок».
Чоловік розповів, що живе тут протягом місяця – іншого помешкання не має. Мовляв, той самий Віталік-тракторист пообіцяв йому, що дасть ключ від сусідньої розвалюхи, і він з дружиною зможе там жити. Ніби у тому будинку є газ, плитка і все, що треба.
У травні цього року Василь повернувся з ув’язнення (відсидів два роки за зберігання наркотиків). За цей час рідня виписала його з квартири. Кілька місяців провів чи то на вокзалі, чи то на базарі. Аж поки не знайшов собі оце помешкання. «Якщо зможете, то попросіть Віталіка, щоб він дав нам ключі від сусіднього будинку», – закінчив розмову Василь і пішов спати. Інші «мешканці» продовжували відпочивати.
Усне попередження
Начальник ЖЕО №9 Любов Андрусяк каже, що цей будинок є приватною власністю і знятий з балансу. Однак, після того, як до жеку зателефонували обурені мешканці, вони звернулися до міліції, щоб ті перевірили скаргу. Крім того, відправили на місце майстра, який наказав бомжам, аби вони забиралися звідти.
До речі, тракторист на ім’я Віталій в жеку дійсно є. Втім, Любов Андрусяк каже, що ніколи не повірить у те, ніби він міг би дати дозвіл на проживання. «Яке він має відношення до того? – обурюється Андрусяк. – Це ж простий робочий! А вони можуть багато чого говорити».
Через кілька хвилин начальник ЖЕО №9 зв’язалася з Віталієм. І з’ясувала, що він не давав жодного дозволу. Мовляв, навіть навпаки разом з майстром виганяв їх звідти.
Бути милосердними
Начальник відділу зв’язків з громадськістю УМВС в Івано-Франківській області Василь Гультайчук каже: якщо це людям заважає, то вони можуть зателефонувати до міліції і сказати, як конкретно їм це шкодить. Відтак, якщо бомжі порушують громадський спокій чи створюють пожежно-небезпечну ситуацію, то міліція втрутиться. «З іншого боку, як на мене, то треба бути хоч трошки милосердними до цих людей, – зазначає Гультайчук. – Якщо вони не створюють проблем, то хай би жили собі. Бо мусять вони десь жити».
Василь Гультайчук додає, що в Україні відмінена система прописки, люди можуть жити де хочуть, головне, аби не заважали іншим і не хуліганили. «А куди ж їх? – питає Гультайчук. – Брати їх в ізолятор тимчасового тримання немає підстав. Це буде порушенням прав людини. Хіба що їхні особи не встановлені. В будь-якому разі ми все це перевіримо».
Помити й одягти
«У нас є соціальні працівники, які ходять по вокзалах, базарах, тобто в місцях, де є великі скупчення людей, і шукають таких осіб, – говорить директор Будинку нічного перебування Антон Іваночко. – Правда, не всіх їх задовольняють умови, які їм виставляють. Бо на ночівлю приходити треба своїми ногами і у тверезому стані…
Двоє наших працівників зараз туди підуть і проведуть з ними роботу. Якщо вони виявлять бажання, то ночуватимуть у нашому закладі. В нас є гаряча вода – помиються, є одяг – переодягнемо, ввечері ще дамо хліб і чай».
P. S. Два соціальних працівника таки навідалися на Вовчинецьку, 43. Щоправда, нікого там уже не застали. І до Будинку нічного перебування на ночівлю ніхто з мешканців того «курятника» так і не прийшов.
Comments are closed.