Фруктоза є скрізь
Нині у харчовій і кондитерській промисловості все частіше використовують підсолоджувачі з високим вмістом фруктози. Зокрема, це кукурудзяний сироп, який використовується як складник для приготування напоїв, печива, цукерок, консервованих фруктів, желе та інших продуктів щоденного вжитку. Виробники надають йому перевагу через відносно невисоку вартість і добрі смакові якості.
Якщо переглянути статистику США (на жаль, Україна такої статистики взагалі не веде), то можна побачити, що з 1970 до 1997 року щорічне споживання цього підсолоджувала на людину зросло від 200 г до 30?кг, тоді як споживання сахарози зменшилось від 50 до 30?кг. За цей самий період споживання фруктози зросло з 64 до 81 г на день. Це тоді як середнє щоденне споживання людиною фруктози у складі самих же фруктів і овочів у середньому складає 15 г.
Впродовж тривалого часу і тепер лікарі часто радять хворим на цукровий діабет заміщати глюкозу фруктозою. Однак наслідки тривалого споживання фруктози вивчені дуже мало, щоб вважати такі поради лікарів добрими. Наприклад, на добровольцях вчені вже виявили, що споживання великої кількості фруктози викликає розвиток резистентності клітин до інсуліну. Отже, тривале споживання підвищеної кількості фруктози викликає розвиток цукрового діабету другого типу і пов’язаних з ним ускладнень, зокрема, жирове переродження печінки, розлад у шлунково-кишковому тракті, підвищення вмісту тригліцеридів і холестеролу в крові тощо.
Дрозофіла як модельний об’єкт
Працівники кафедри біохімії Прикарпатського університету зауважують, що при вивченні процесів старіння вчені мусять спостерігати організм протягом усього життя. Експериментувати на людині доволі складно. На гризунах, мишах та щурах — досить довго (вони живуть від 2 до 6 років) та й дорого (наприклад, один дворічний щур коштує 300 євро, а досліди потребують щонайменше 200 щурів), тому вчені використовують інші моделі старіння — дешевші і які менше живуть.
Робота над простими організмами дає можливість прослідкувати повний цикл життя. Найпростіший організм — це бактерія і, як виявилося, існує дуже багато спільних рис між процесами старіння у них і людини. Вона живе 20-40 хв. Далі за рівнем складності йдуть дріжджі, у них вже є ядро. Тривалість їхнього життя — від кількох годин до кількох днів (залежно від умов).
Вже майже рік вчені кафедри біохімії працюють з плодовою мушкою дрозофілою. Це класичний об’єкт генетики. Мушка має перевагу над названими вище організмами у тому, що має ускладнішу структуру, більше генів.
Даний об’єкт вигідний і тим, що для нього добре розроблені підходи молекулярної біології, відома структура їхнього геному. А якщо вона відома, є можливість змінювати їхній геном. Що дозволяє вивчати роль того чи іншого гену в процесах старіння.
Дрозофіла — друже зручний об’єкт, тому що на ній дуже активно вивчаються поведінкові реакції, нейродегенеративні зміни, роль тих чи інших шляхів передачі інформації. Цей організм має достатній спектр ознак, притаманних вищим організмам. У добрих умовах вона живе до трьох місяців.
«Дрозофіла — це лишень модель, — зауважує завідувач кафедри біохімії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника професор Володимир Лущак. — Ми можемо годувати мушок більшою кількість чи меншою, а можемо взагалі тримати їх на дієті, все це задля корисних цілей, на нашу думку. Основний напрямок — це пошук речовин, які б дали можливість корегувати процеси старіння, щоб не міняти її стиль життя. Зараз, головним чином, мова не йде про продовження тривалості життя, а про покращення його якості, зменшення шансу хворіти для людей старшого віку».
Йдемо хибним шляхом
Метою наукових дослідів івано-франківських вчених стало вивчення впливу споживання глюкози або фруктози на процеси старання у плодової мушки дрозофіли меланогастер (Drosophila melanogaster). Цих мух вони вирощували і утримували у середовищі з глюкозою та фруктозою. Загальна тривалість їхнього життя була приблизно 50 днів. Виявилося, що у самок тривалість життя на фруктозі є нижчою в порівнянні з глюкозою. Вони вмирають швидше, отже є чутливішими до такої дієти.
Відповідно почали шукати відповідь на запитання: чим же це викликано? Однією з основних теорій старіння є те, що з віком зростає концентрація так званих активованих форм кисню (сильних окисників) і, відповідно, відбувається підвищення чутливості організму до стресу, накопичуються пошкоджені білки і ліпіди. Коли ці процеси окислення накопичуються вище певної межі, організм вмирає. «Старіння — процес незворотний, але є фактори, які можуть продовжувати тривалість життя, а інші будуть впливати так, що тривалість життя буде знижуватися», — каже Олег Лущак, аспірант третього року навчання кафедри біохімії.
Отже, досліди дозволили встановити, що організм дрозофіли старіє на 15% швидше, вживаючи фруктозу замість глюкози. Звісно, все це може мінятися від об’єкту і у відсотковому відношенні це не дає підстави безпосередньо переносити отримані результати на людину. Але точно видно негативний вплив фруктози на процеси старіння.
За словами О.?Лущака, лікарі і досі радять вживати фруктозу замість глюкози. Однак це призводить до того, що організм починає почувати себе ще гірше. З одного боку, це хибний шлях, з іншого — при цукровому діабеті не можна їсти глюкозу, тому що такий організм, відчуваючи присутність глюкози, порушує регуляцію, іноді ці процеси взагалі призводять до загибелі.
Як стверджують вчені, надмірне споживання фруктози може мати серйозні негативні наслідки. Хімічно фруктоза значно активніша, ніж глюкоза. Оскільки фруктоза значно активніша хімічно, ніж глюкоза, то вона внаслідок цього викликає істотніші зміни в живих організмах. Так вона легше взаємодіє з білками, що призводить до втрати його здатності виконувати ті чи інші функції. Перевантаження фруктозою людського організму хворого цукровим діабетом першого типу може викликати цукровий діабет другого типу.
Як рятуватися?
На даному етапі розвитку науки відомо, що добре працює один-єдиний, більше того, дешевий метод попередження пов’язаних з віком змін в організмі людини та й в інших живих організмів — обмеження калорійності продуктів, що споживаються. Зменшення споживання їжі є дуже добрим методом, але при цьому не повинен порушуватися баланс білків, вітамінів і мікроелементів. Такий підхід може допомогти у вирішенні багатьох проблем здоров’я. Однак, людина не завжди хоче працювати над собою, часто просто бракує сили волі. Тому вчені намагаються знайти речовини, які можуть полегшити вирішення проблеми.
Дмитро Господарьов, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник кафедри біохімії називає бумом в науці відкриття резвератролу, який знайдений в голубиці, чорниці, темному винограді і інших фруктах. Ця невелика за молекулярною масою речовина фенольної природи є компонентом червоного вина і може імітувати в організмі голодування. Як приклад, можна навести так звану «французьку дієту», коли попри те, що споживають багато свинини, мало хворіють серцево-судинними захворюваннями. Одним з пояснень цього явища є відносно велика кількість червоного вина, яку споживають французи. Так само вчені доводять, що можна їсти сало, але разом з ним їсти часник з цибулею, що попереджує накопичення холестеролу у стінках кровоносних судин. Та все це працює лише при тому, якщо у вас існує відчуття корисної дози.
«Сучасна фармакологія діє за принципом — виділити одну мішень і подіяти на неї. Тому часто це дає непередбачувані результати. Ми почали роботи, які потенційно можуть впливати на тривалість життя та розвиток патологій, які пов’язані з віковими змінами», — підсумовує В.?Лущак.
Магістратура — це наукове звання
Слід також зауважити, що у дослідах вчені використовують екстракт радіоли рожевої, яка проявляє адаптогенні властивості і мала б вплинути на тривалість життя мушки. Вже отримані перші позитивні результати, які надихають молодих дослідників на більш активну і плідну роботу. А таких на кафедрі біохімії Прикарпатського університету чимало. Більше того, у зв’язку з ліцензуванням магістратури з біохімії тут появиться і більше можливостей активно залучати більше молодих дослідників до цієї, з одного боку, фундаментальної, а з іншого — важливої прикладної роботи.
«Тут уявлення дещо перекручене про саму магістратуру. Зараз наша держава входить в так званий Болонський процес, навіть попри те, що більшість людей, які займаються впровадженням болонської системи освіти, не знає по суті що це таке. Всі вважають, що магістратура — це практично стандартний 5 курс навчання. Але це не так. На Заході магістр — це перше наукове звання, перший етап науковця», — зауважує В.?Лущак.
Такий підхід дозволяє поетапно готувати студентів і відібрати з-поміж них тих, які найпрацьовитіші і найздібніші для виконання наукових досліджень. Велику увагу на кафедрі біохімії приділяють міжнародній робочій мові вчених — англійській, адже їх роботи переважно друкуються у міжнародних журналах, що підвищує науковий імідж України у світі.
Comments are closed.