Слідами старого Станиславова. Лінія А-В

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Серія тих кольорових поштівок була настільки вдалою, що «Видавництво салону малярів польських» випустило ще дві додаткові. На одній читаємо: «Вулиця Сапіжинська, Лінія А-В». Сапіжинська – це сучасна Незалежності.

Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Кам’яниця, що зайняла майже всю поштівку, вражає розмірами. Маючи три поверхи, мансарду та 27 вікон по фасаду, вона тягнулась уздовж Сапіжинської на 85,9 м. Це був найбільший і найпрестижніший житловий будинок Станиславова. Свого часу тут навіть мешкав бургомістр Артур Німгін. Весь перший поверх винай­мали крамнички, плюс два проїзди до пасажу, який розміщувався на внутрішньому подвір’ї. Кам’яниця, як і цілий квартал, належала нафтовим магнатам братам Гартенбергам. Такого вигляду будинок набув у 1907 році після реконструкції по пожежі. Тоді ж сюди провели газ та автономне водопостачання.

Фото: Микола Волков

А що ж таке лінія А-В? Вичерпну відповідь на це дає Ясь Нєдопитальський, дописувач Кур’єра Станіславовського. У 1905-му він надрукував цикл «Станиславівських нарисів, замальовок і типів», уривок з якого наводимо нижче.

«Чим для Відня є Ґрабен, На Пршікопє – для Праги, а для Львова – Марійська площа, тим самим для Станиславова є нижня [початкова] частина вулиці Сапіжинської, яка у нас загальновідома під назвою лінії А-Б. Рух тут панує впродовж усього дня. Зранку тут працює чорна біржа, де, окрім підвищення і зниження державних паперів, лихварі забирають із перших рук свої депеші, обговорюється політика. Також існує кредитний банк, де потребуючі можуть за добрячу оплату і завищені відсот­ки отримати позику на короткий строк. (Переклад з польської Тараса Зайця)

Достатньо поглянути на ці постаті, які немовби викроєні з романів Чірікова чи Горького, аби переконатися, що ті люди, хоча й бідно виглядають, але володіють капіталами, зібраними хитрощами, а не в поті чола. Вони ходять поважно, насунувши баранячі шапки на очі, – щось муркотять: напевно розраховують, який прибуток отримають від сьогоднішньої маніпуляції.

Так триває до обіду, натомість ввечері А-Б набуває цілком іншого вигляду. Тоді сюди виходять усі вершки прекрасної статі, аби влаштувати кілька атак на спостерігаючих чоловіків. Їхні усміхнені рожеві губки, сповнені здоров’я і бажання бути використаними, утворюють надзвичайно красиву мозаїку, на якій з приємністю спочиває пог­ляд пересічного парвеню. Пересікаються поглядами, обмінюються усмішками, нахиляються голівки, – а час від часу таємна записка переходить із рук в руки. Від рогу вулиці Карпінського і аж до Міщанського банку снують натовпи – туди і назад – веселі й усміхнені. Їх сюди вигнала не потреба шукати допомогу у лихварів, а звичайна звичка – щоденно тут зустрічаються одні й ті самі обличчя.

Лінія А-Б відзначається тим, що, будучи головною вулицею, святкового характеру набуває лишень вечорами та в неділю після служби. Недільними вечорами одні покоївки і служниці влаштовують тут променади. Якби хтось підслухав дам, котрі фліртують, прогулюючись, то міг би зібрати багатий матеріал, із якого довідався про почуття, що нуртують у них всередині. Тем для розмови тут ніколи не бракуватиме: магазинні виставки, салонні плітки, сердечні таємниці, обмови, зізнання – все це впродовж вечора буде обговорене і розібране на найдрібніші деталі.

Часто тут утворюється не одна пара, яка невдовзі поєднується узами до смерті. Багато згадують лінію А-Б із розчуленістю, хоча є й такі, хто проклинає її.

У верхній частині – аж до кладовища – нею мало ходять; натомість різні індивіди із темними намірами вирушають сюди на лови.

Після десятої вечора вся вулиця затихає, вилюднюється, а об одинадцятій годині гаснуть ліхтарі. Проте вже на другий день А-Б пульсує життям – щоденним, монотонним».

На жаль, кам’яниця Гартенбергів була знищена в часи Першої світової. Старі пош­тівки з її руїнами користуються великою популярністю серед колекціонерів.

Сьогодні початок вулиці Незалежності мало нагадує австрійську Сапіжинську. Після розбирання завалів очам перехожих відкрився пасаж. За Союзу початок вулиці зробили пішохідним, а нещодавно поруч висадили алею тюльпанових дерев. З травня по жовтень хідники захоплюють численні літні майданчики. Єдине, що не змінилось за 100 років – після одинадцятої вечора життя тут затихає.

Попередні випуски рубрики «Слідами Старого Станиславова»

3 жовтня 2013. Гауптвахта.

28 вересня 2013. Ринок.

19 вересня 2013. Вокзал.

12 вересня 2013. Вулиця Карпінського.

5 вересня 2013. Сокіл.

29 серпня 2013. Ратуша.

22 серпня 2013. Повітова рада.

15 серпня 2013. Імперіал.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

міст на пасічну_1
f92cdf462f5dc1ada399e15dc52d58e9
Франківськ
ОСТАННІ НОВИНИ
загиблі 9 вересня
Прикарпаття втратило ще чотирьох захисників
89552344_10213801457785618_7411336836594794496_n
«Того Івано-Франківська, який був п’ять років тому, вже не буде»: Михайло Смушак про новий міст, затори та майбутнє міського руху
погода_кіт
Прикарпатців 10 вересня очікують дощі та грози, вдень до +25°
благо 1
Новий імпульс Івано-Франківська: оголошено старт продажу нового житлового району 
укрпошта
Біля вокзалу у Франківську облаштують хостел для ветеранів та їхніх родин 
дерево надії
У Делятині відкриють «Дерево надії» на честь безвісти зниклих військових
комуністична символіка
На Франківщині чоловіку повідомили про підозру через поширення комуністичної символіки
сухостій
На Калущині жінка отримала опіки через пожежу сухої трави
переправлення 1
50 тисяч за перетин кордону: на Прикарпатті затримали 23-річного чоловіка
794394846_2359870448101975_6559269982343485564_n
«Стежки героїв»: на Прикарпатті створили нові маршрути для реабілітації ветеранів
9dbcbbcdacb38845
У Франківську на вулиці Хіміків скутерист в'їхав у автомобіль Hyundai
sud_1
Засліпило сонце: на Прикарпатті судили водія, який збив двох жінок на переході
Прокрутка до верху